Четвер, 14 грудня

Фінанси

31.10.2013 19:31

Чому бідний...?

версія для друку

Кожен четвертий українець перебуває за межею бідності. 

У злиднях – лікарі, вчителі та безробітні. 78% українців перебуває на межі бідності, 25% живе на суму нижчу від прожиткового мінімуму. Такі дані ООН. Внутрішній валовий продукт України в четверо нижчий, аніж в Європі. Україна, єдина країна на старому континенті, в якій офіційно бідними є не лише безробітні, а й працівники соціальної сфери: медики, освітяни, інженери.

Країна, на якій володіє четвертою частиною світових чорноземів, потерпає від крайньої бідності. Експерти стверджують: така ситуація має свої причини. Перший бич «маленького» українця – тіньова економіка та корупція. Доктор економічних наук, професор Ростислав Слав’юк називає «Галицькій правді» три причини «української бідності».

Три біди української економіки

Перша причина – це нераціональний розподіл суспільного багатства та ВВП. В багатьох країнах діє варіант, коли багаті отримують свою частину доходу, бідні – свою. А ми живемо в системі так званої «соціальної сегрегації», коли одну частину населення відносять до бідних і не збираються її звідти виводити. Основна причина – це велика несправедливість в розподілі прибутків.

Друга проблема України – тіньова економіка. Вона поглинає всі ресурси. Прибутки не надходять до держбюджету, а відтак не потраплять у гаманці українців. Це ми бачимо з розміру наших зарплат та пенсій.

Неефективна економіка – це третя біда. «Економіка, яка не працює, не дає зарплат, які люди хотіли б отримати. Ось три головні причини бідності в Україні», – говорить Ростислав Слав’юк.

Найнижчі зарплати – найвищі ціни

Парадокс української псевдоекономіки в її ціновій політиці. У США, Німеччині чи Польщі кореляції «ціна – зарплата» немає. В усьому світі є нормальне співвідношення першого до другого. Не може такого бути, щоб частка продуктів, які купують люди, становила 50% їхньої зарплатні. «Але так є… в Україні», – пояснює пан Слав’юк. Це не нормально. Ціна на продукти не може бути високою, бо це не розкіш, а засіб вижити. Між ціною на продукти і розміром заробітної плати в нас немає жодного зв’язку. Адже і зарплатняпоняття відносне: один українець в місяць може заробити мільйон гривень, інший – тисячу.

Найбідніші в Європі

На старому континенті за рівнем бідності Україна випередила навіть Албанію. «Адже бідність в Європі – це не бідність в Україні», – каже пан Слав’юк. Це зовсім інша категорія людей, які є на обліку і мають підтримку держави. І така частка тих, хто за «межею» в Європі, є нижчою за українську. В Україні бідні усі, хто працює на державних роботах чи вийшов на пенсію. Крім цього, ми пам’ятаємо, що ціни на продукти у світі нижчі, аніж у нас. В Європі межа бідності переглядається щороку відповідно до збільшення споживчого кошика. А їхній споживчий кошик – це не український, куди входить борщовий набір та пара шкарпеток. Професор Ростислав Слав’юк пояснює: «Наш споживчий кошик формує уряд, і якби він був такий, як в Європі, то 100% українців опинилися б за межею бідності».

Є такі небагаті країни як Албанія і Греція. Чи вони є такі бідні, як ми? Ні, вони є набагато багатші від нас. Такої бідності в них немає, тому для нас вони є багаті.  

Україна не «проти» світової бідності

Інститут «Третього тисячоліття», який очолює «перший економіст світу» засновник Колумбійського університету Джефрі Сакс розробив програму подолання світової бідності. В коментарі «Галицькій правді» Сакс зауважує: «Світ має прийти до єдиної економіки, коли ресурси будуть спрямовувати на користь бідніших. Сьогодні 1 мільйон людей на планеті має мільярдні доходи! і водночас 6 мільйонів дітей помирає від голоду».

В ООН усі країни світу готують свої програми боротьби з бідністю до 2015 року. Готує таку програму і Україна.

Головними цілями програми, природно, стали: зменшення кількості бідного населення серед працюючих, дітей-сиріт, безпритульних, інвалідів, а також бездомних.

Розв'язувати проблеми уряд має намір через «відновлення виробництва і стимулювання економічного зростання, сприяння зайнятості населення та розвитку ринку праці, удосконалення механізму оплати праці, розвиток системи соцстрахування, удосконалення пенсійної системи, поліпшення медобслуговування населення». Та найцікавіше в кінці. Обсяг фінансування програми «визначається щороку виходячи з конкретних завдань та можливостей бюджету». Беручи до уваги український бюджет, можна припустити, що гроші на подолання бідності також будуть в дефіциті і за залишковим принципом.

Їжа для бідних

Кожного четверга ввечері у Львові біля Порохової вежі близько сотні людей. Це ті, яких відносимо до українських бідних. Тобто люди, які не живуть навіть на долар в день, не мають житла, харчів і теплого одягу на зиму. У четвер волонтери благодійної спільноти приносять їм їжу: гречку, макарони, сосиски. Аби отримати цей нехитрий пайок, львівські безпритульні ладні чекати навіть кілька годин. Більшість з них – звичайні пенсіонерки – бабусі, які працювали на заводах, в лікарнях, і на пенсії шукають можливості ще якось вижити. Невелика категорія – чоловіки працездатного віку. Це ті, кому не пощастило, і чарка стала крахом нормального соціального життя. Треті – це інваліди.Їх багато: діти з ДЦП та психічними хворобами. Їм теж не вистачає на харчі, бо вся пенсія йде на ліки. Іванна Синицька, координатор допомоги бідним у Львові, розповідає: «Щороку ми бачимо, що кількість тих, хто приходить за їжею, збільшується. Торік сюди до Порохової вежі приходило 100 людей, цього року їх 150. Часто це люди з вищою чи середньою освітою. Це освічені, нормальні люди, такі ж, як і ми, просто бідніші».  

Живуть в картонних коробках і мріють про краще життя

Загалом, переважна більшість українців розчарована власною країною і не вірить, що тут можна заробити нормальні гроші та жити гідно, – твердять експерти та соціологи. Сьогодні лише в Італії 250 тисяч українців на заробітках. Жінки доглядають за старими, прибирають в будинках, чоловіки бурять свердловини та ремонтують будинки. Навіть опинившись без роботи і отримуючи харчові пайки в Європі, додому трударі повертатися не поспішають. На римському вокзалі Терміні журналіст «Галицької правди» роздавала харчові пайки заробітчанам з Івано-Франківська та Львова. Вони живуть у картонних коробках у темних сквериках і мріють про краще життя…

Тим часом Львівський обласний центр зайнятості оприлюднив цього місяця список вакансій. Лише на посаду токаря шукають шість фахівців. Середня заробітна плата – 6 тисяч гривень, але охочі поки не зголошуються.
Ярина МАТВІЇВ

Інтерв'ю

«На Майдані постійно відчували тиск, але страху не було», – Ігор Мартин

Олег Баляш: "Розвиток рідного краю - наша відповідальність"

Мирослав Хом'як: Будуть сильними громади – буде сильною Україна

Аналітика

Бізнес на здоров’ї

Гола правда про стоматологію

МОЗ чекають зміни?

Від редактора

На порозі великих змін

Опитування


© 2013 Галицька Правда
Використання матеріалів тільки за наявністю гіперпосилання на www.galpravda.info

створення сайту