Неділя, 22 жовтня

Інтерв`ю

14.02.2014 07:36

Микола Савельєв: «Багато бійців «Правого сектору» готові померти»

версія для друку

«Важко було втриматися,бути лише журналістом на Грушевського і не втручатися в події, адже ти ще й громадянин цієї держави. Я не кидав коктейлі Молотова, але допомагав чим міг і я цим горджуся», – без пафосу сказав після повернення зі столиці Микола Савельєв – головний редактор газети «Ратуша», журналіст-криміналіст з великим професійним стажем і життєвим досвідом. На революцію він поїхав уже в час найбільшого загострення бойових дій – з 20 по 25 січня. Про війну і цінності, про смертників і маленьких героїв, про те, як підпалюють шини, для чого використовуються кулі, якими стріляють у майданівців і чому воюють вночі Микола Савельєв розповідає читачам «Галицької правди».

Невидимі герої Майдану


- Почніть інтерв’ю з того, з чого Вам би хотілося почати.

- Хто б мені що не казав, я вважаю, що головною спрямовуючою силою Майдану є три речі, які переплелися. Перше, це ентузіазм і воля простих громадян, які вже давно обігнали своїх лідерів по мисленню, які вважають, що в державі потрібні реальні зміни, а не просто заміна декорацій. Адже ми дійшли до того, що на політичній сцені йде одна й та сама вистава, вона вже давно всім приїлася, хоча пора показувати іншу, а показують все ту ж – з тими самими гаслами і артистами, з тими самими вступами і театральними паузами.

- Тобто, Майдан чекав, що народиться новий лідер?

- Так, Майдан цього чекав і чекає, але він наразі так і не народився. Зате там народилися невидимі герої Майдану. Це жінки, які ночами вантажать сніг у мішки, а потім сплять на сходах у КМДА, тому що далі їх не пускають, а знайомих у Києві не мають. Це люди, які стоять у масках з битами і реально протистоять міліції, хуліганам і гопникам. Не маю на увазі виключно «Правий сектор», а акцентую на самообороні Майдану. Ніхто ніколи не дізнається їхніх імен, бо вони стоять в масках. Єдине, на що вони можуть розраховувати, те, що хтось дасть їм трубою по голові або їх застрелить снайпер, або викраде міліція, або проти них порушать кримінальну справу, якщо дізнаються їхні імена. Але вони все одно стоять. Це бабусі, які тижнями чистять картоплю. Тижнями!!! І неправду каже Ганна Герман, що стоять всі ці люди, бо не мають куди піти. Вони просто бачать, що за двадцять з лишнім років незалежної України в принципі жодних реформ не сталося, Майдан 2004-го обдурив їхні надії. «Цього разу вони вже нас не обдурять, а якщо знов обдурять, то нема вже для чого жити», – десь так вони думають і продовжують стояти. Це головний двигун – ентузіазм, який тримається на вірі в кращі зміни.

- А друга складова?

- Друга – це «Правий сектор». Там багато різних людей. Напевно, є і провокатори. Але я не вкладаю в це поняття те, що вкладає Арсеній Яценюк. Для мене провокатор – це людина навмисне заслана в лави організації, щоб у потрібний для влади момент повернути ситуацію у вигідному напрямку або для збору інформації, або для компрометації, або для здійснення диверсії. Такі люди там теж є. Є й такі, що якби не були на нашій стороні, були б тими, кого називають «тітушками». І це були б справжні «тітушки» – агресивні, відчайдушні, яких за гроші не купиш. Яку вони мають ідею – «Правий сектор»? Мені особисто не відомо. Думаю, їх загалом чоловік 500–600. З них осіб 100–150 готові реально померти. Вони «позаробляли» собі вже стільки кримінальних справ 1 грудня, а тим паче після прийняття законів 16 січня (які де факто не скасовані), що їм просто «свалу» немає. Ці можуть обв’язати себе гранатами, кинутися в натовп міліціонерів і підірвати себе разом з усіма. Щось підпалити. Застрелити міліціонера і загинути самому. Ці люди на це готові. А чи готові на це правоохоронці? Дуже в тому сумніваюся. Заради чого? Кілька тисяч гривень компенсації рідні чи посмертної пенсії? Яку ліквідують при зміні влади?

- 500–600 – це ж не багато…

- Але треба пам’ятати, що «Беркуту» всього лиш 3–4 тисячі. Це теж не так багато. Є багато й інших підрозділів, але «Беркут» наймасовіший. Це не багато для війни. Тут треба рахувати, кого ще підтягнуть у бої в випадку військових дій. Напевно, внутрішні війська. Але чи приведуть їхній спецназ чи й курсантів? А ще потрібна заміна, не стоятимуть вони постійно. Армія – відпадає: вона продасться за канапки.

- Львівський «Беркут» на Майдані є?

- Є. Повної довіри до них немає, вони переважно в другій третій лінії стоять. Та все ж коли стоїш у шерензі силовиків, ідентифікуєш себе з ними, а не з українським народом. Розумієш, що якщо втечеш, то постраждає шеренга справа чи зліва від тебе. А ще є наказ. От і стоїш. І ротація вже була. Людям з першої ротації дали премії по 2,5 тис. грн. З другої – десь по 3 тис. грн.

- Чому спочатку лідери опозиції сказали про «Правий сектор»: «Це –провокатори»?

- Побоялися відповідальності за кров. До боїв тільки-но ти щось на починав робити, бодай пропонувати якісь дії, всі на тебе тикали – «провокатор». Тоді, на самому початку активних дій на Грушевського, правильну позицію зайняв Парубій. Він сказав: «Ми людей стримували, скільки могли. А тепер в них «впала планка» і вони вийшли на бій з владою». Власне Парубій, Гриценко і Луценко – ті люди, які мають найбільшу повагу серед повстанців.

- І третя складова?..

- Це групи людей, які самоорганізовуються. Самоорганізації лікарів, охорони, кухні, розвідки, контррозвідки, автомайдану, адвокати. Самоорганізувалися люди, які навчилися будувати барикади. Цей досвід залишиться з ними, який ще невідомо, як буде використаний. А багато речей зароджуються і в процесі боротьби. Наприклад, атака підпаленими шинами. Це ж було вперше спробувано, ніхто цього раніше не робив. Можливо, десь в інших країнах і було. А в нас – ні. Навіть цікаво було спробувати те, чого ніколи в нас не було. Бо ж в нас «стабільність» була і «покращення» (сміється). Дим, до речі, – виключно в сторону силовиків…

- А як їх запалюють?

- Всередину засувають папір, ззовні обливають коктейлем Молотова або просто бензином, підпалюють. Потім від одної шини підпалюють іншу і котять чи кидають вперед. І так наступають, в чорному диму. У такому диму міліції незручно прицільно стріляти, це по-перше, а по-друге, правоохоронці задихаються, бо протигази не справляються. І міліція відступає. З допомогою диму міліцію вдавалося відсунути.

- А повстанцям дим не заважає?

- Він йде чомусь тільки в сторону міліції! Мене самого здивувало, але вітер на Європейській площі, на Грушевського дує тільки в бік правоохоронців – роза вітрів. А може, це якісь американські впливи (знову сміється).

- Ми бачимо на сході країни страшну ненависть до Майдану і нас, галичан, на їхню думку, ініціаторів усієї ситуації. Чи можемо говорити про громадянську війну в країні?                                                                                                                       - Раніше у такого роду протестах визначальну роль мала Західна Україна. Зараз теж побутує така думка. І зрештою, в кількісному плані вона дійсно має не останню роль. Але «Правий сектор» – це вже Східна, Південна Україна,хоча є там і Західна. Реальної громадянської війни я не бачу, бо громадянська війна передбачає існування двох ворожих частин суспільства: одні – за одних, інші – за інших. Одна частина в нас є, а з іншої виступає криміналітет, який об’єднався з владою за допомогою міліції. Отака спайка.

- ЗМІ поширюють інформацію, що кримінальники в СІЗО тепло зустрічають майданівців, «гріють», допомагають.
- Я не вірю в це. Є елемент інформації, а є елемент віри в це. Не знаю, правда чи ні, але не вірю. Багато кримінальних авторитетів співпрацюють з адміністрацією, а адміністрація – з владою.

Потрібні «години правди»

- Що, на Вашу думку, майданівці упустили, чого не роблять, що вартувало б?

- Великим мінусом є відсутність контрпропаганди. От зараз тільки на Грушевського поставили там якийсь екран і щось пробують транслювати. Це добре, що так роблять, та що ж вони так пізно кинулися? Тепер треба все надолужувати. Перед всіма військовими частинами, полками «Беркуту», які гіпотетично можуть бути використані владою, встановлювати машини з мегафонами. Там мають виступати громадські діячі, артисти, поети-письменники – місцеві люди, які мають повагу у суспільстві. І так влаштовувати «години правди» військовикам та спецпризначенцям, так «капати» на мізки, розповідати, яка є кримінальна відповідальність за застосування вибухової зброї і вибухових пристроїв, скільки мільйонів розкрав уряд Азарова і де вчаться діти регіоналів. Вони ж нічого не знають. Ми в годин перемир’я розмовляли з «вевешниками», вони навіть не знали, що вчора люди загинули… Телевізор вони не дивляться, десь в якомусь коридорі-підвалі дають поїсти, поспати, в туалет сходити. Навряд чи у снайперів залишиться бажання стріляти по людях, коли вони почують, скільки за це можуть відсидіти.

- Хіба вони цього не знають – скільки за вбивство можна відсидіти?

- Їм пообіцяли: робіть що хочете, ми переможемо, а війна все спише. І вони не задумуються наразі, що буде, якщо станеться не так. А з кого спитають? В першу чергу з керівників спецпідрозділів, снайперів, і тих, кого вдасться ідентифікувати, по номерах шоломів – «балаклав», наприклад. Такі речі їм треба весь час розтлумачувати. І такі машини з мегафонами, в принципі, коштують копійки. Бо силовикам весь час кажуть: «якщо не ви їх, то вони вас». І ще кажуть, що той Майдан зачистити – годину роботи, що там жінки-діти-бандерівці-націоналісти-відморозки-безробітні. І для цього, щоб вони не були в цьому свято переконані, треба робити таку контрпропаганду, сіяти недовіру до влади.

- Чи можна було уникнути подій на Грушевського?
- Коли побили студентів 30 листопада, президент міг звільнити Азарова і Захарченка. І наш ліберальний народ заспокоївся б, люди роз’їхалися б. Але Янукович цього не зробив, бо в нього «донецькі понти». Кажуть, план Росії. Так, не виключено. Але ще тут є «я сказав!». Він захотів «усе це бандерівське стадо загнати в стойло» і врешті остаточно розправитися «с хохлами, которые мешают нам жить». А потрапив у ситуацію, коли він не те, що нікому не потрібний, але й навіть нікому не цікавий…

Право ночі

- Ви привезли як сувенір пластикову кулю з Грушевського, яка застрягла в кариматі Вашого рюкзака…

- Подарую її при нагоді Захарченку (сміється). Але Ви подивіться краще сюди: ось ці кулі дали мені співробітники «Беркуту». Ось це – куля для примусової зупинки автотранспорту (нею можна вбити кабана чи ведмедя). Зроблена з латуні, 32 грами. Куля «Блондо», за іменем француза-винахідника. Наш відповідник називається куля Рубейкіна. Існують ще кулі зі свинцевим наповнювачем.

- Такою кулею вбили Нігояна і Жизневського?

- Цього я не знаю, бо не бачив матеріалів кримінальної справи.

- Вбили випадково чи стріляли прицільно? 

- Я думаю, що це не випадково. Темно було, хто побачить…А у ночі свої закони і правила.

- А чим воювали повстанці? Де вони брали пляшки для коктейлів Молотова?    - У тому числі збирали по смітниках: з-під коньяку, з-під горілки. Добрі люди приносили. Такі ж добрі люди помагали колупати бруківку з площі. Там тепер не залишилось ні камінчика. Але коли активна фаза протистояння почалася, вони все мали: і відповідну екіпіровку, і пальне, і бити. Бо що «Правий секто»" там два місяці на Майдані робив? Спав в себе, на 5-му поверсі Будинку профспілок? Не думаю…

- На Грушевського воював лише «Правий сектор»?                                                     - До них долучилися і частина майданівців, які втомилися від «концертного бунту», яким нікого не залякаєш.

- Чому бої відбувалися переважно вночі?
- Ніч приховує твої справжні ресурси. З одного боку стояли «Беркут» і війська – кілька тисяч. З іншого – їх штурмували кількасот осіб. Вечірній бій; складається враження, що сотні людей воюють, а я бачу зі сторони «Правого сектору» три групи по 20 чоловік. Плюс сотня-дві добровольців. Потім пішли відпочивати, замість них прийшли інші три групи. Тактика партизанської боротьби. Ніч створює враження, що вас багато, і сіє в противнику страх…

Розмовляла Ірина ЮЗИК

Інтерв'ю

«На Майдані постійно відчували тиск, але страху не було», – Ігор Мартин

Олег Баляш: "Розвиток рідного краю - наша відповідальність"

Мирослав Хом'як: Будуть сильними громади – буде сильною Україна

Статті

Бізнес на здоров’ї

Гола правда про стоматологію

МОЗ чекають зміни?

Від редактора

На порозі великих змін

Опитування


© 2013 Галицька Правда
Використання матеріалів тільки за наявністю гіперпосилання на www.galpravda.info

створення сайту