Субота, 19 серпня

Інтерв`ю

25.04.2014 07:21

Джамала: «Я рада, що ми почали пишатись Україною»

версія для друку

Співачка Джамала, яка родом з Криму, розповіла «Галицькій правді» про те, як присвятила пісню кримськотатарському народу в Україні, як вмовляла батьків переїхати до Києва і як зрозуміла їх, коли вони відмовились. А також про патріотизм, творчість та майбутній альбом.

- На нещодавній церемонії премії YUNA Ви присвятили виконання пісні «Чому квіти мають очі» кримським татарам. У той час, як деякі артисти взагалі проігнорували цю церемонію. Чому Ви прийняли такі рішення?
- Присвятила тому, що у людей в Криму складається відчуття, що ми про них забули. Щоб у них не було думок «Києву не до нас», ми пам’ятаємо, знаємо, відчуваємо, що Крим – це Україна. Вони повинні знати їхню важливість для нас. Ось тому я зробила на цьому акцент. Я не могла проігнорувати церемонію. По-перше, це єдина українська музична премія, яка в нас є. І вона може зникнути, якщо музиканти не будуть її підтримувати. А по-друге, телебачення – це величезний рупор, можливість висловитися. Я прийшла на YUNA свідомо, підкреслити, що не здалася.

- Як Ви ставитесь до референдуму, який нещодавно відбувся у Криму, адже там живе Ваша родина?
- На референдум ніхто з моїх близьких не ходив. Особисто я вважаю, що це псевдореферендум. І як людина, яка прописана в Криму, не брала участь у ньому. Я не визнаю цей референдум. Але я як крапля в океані, відчуваю своє безсилля. Те, що відбувається зараз, – це клубок неповернення.

- Чи збираються Вваші батьки покинути Крим? Чи вдалось Вам їх переконати покинути Батьківщину?
- Ні, не збираються. Всі мої вмовляння марні. Вони не можуть переїхати, тому що Крим – це батьківщина. Це історична батьківщина. Мама на деякий час приїжджала погостювати до мене в Київ, але потім повернулась. Нам усім емоційно дуже важко.

- Як вважаєте, за що чи навіщо нам усім було послано таке випробування?
- Філософське питання. На нього неможливо відповісти однозначно. Я вірю в долю, а значить, всі випробування послані для чогось. Можливо, для того, що б ми стали більше любити і цінувати свою країну, свій народ.

- Ви в рамках віча, 23 березня, виступали на сцені Євромайдану. Чи відчували якусь особливу підтримку від людей?
- На сцені ЄвроМайдану я співала кримсько-татарські й українські народні пісні. Виразно відчувала підтримку людей. Ми з ними на одній хвилі. Емоційно переживаємо одне й те саме.

- Як ставитесь до заборони концертів гурту «Океан Ельзи» та гурту «Бумбокс» у РФ?
- Мені шкода людей, які приймають такі абсурдні заборони. Вони показали своє безсилля. У музиці немає політичних кордонів і національної ознаки. Музика вища цього. Насправді наші музиканти співають про міжнародні події, а не тільки про українські. Цією забороною вони тільки більше сфокусували увагу на цих музикантах в Росії.

- Як думаєте, від нашого шоу-бізнесу має бути крок у бік російських артистів, які підтримують політику Путіна?
- Ні, це було б продовженням і розвитком абсурду. Ми повинні добротою дивувати, показати, що у нас немає фашизму, ми демократична держава.

- Під час бою Володимира Кличка з Олександром Повєткіним Ви співали гімн України. Це така відповідальна місія, але і тут не вийшло без курйозів (Вам кілька разів міняли мікрофон, не пояснили, як вестиметься зйомка). Як вважаєте, це робили навмисне?
- Я не думаю, що спеціально. Вся справа в непрофесіоналізмі і жахливій організації. Атмосфера в залі загалом була доброзичлива, якщо не звертати увагу на те, що кожен вболівав за свого спортсмена.

- Ви працюєте над наступним альбомом? Чи відіб’ються на ньому події в Україні? Якщо так, то як саме? Розкажіть про пісні, на які Вас надихнула революція
- Зараз я працюю над третім альбомом. Це непростий процес, тому рано говорити щось конкретно. Там буде пісня, написана під враженням від подій революції. Можливо, буде і більше композицій, але я поки що пишу і потім завжди обираю, які пісні увійдуть до альбому, а які – ні. Але зараз цей альбом виходить якимось дуже трагічним. З іншого боку, я розумію, що так, напевно, і буває в житті, коли художники, поети і музиканти пишуть про те, що їх насправді хвилює, і тільки тоді це дійсно зачіпає. Я не можу зараз писати про те, як листя зеленіє і сонце світить.

- Нещодавно Ви з’явлись у жовтій сукні з синіми птахами. Це дуже патріотично. Чий дизайн сукні?
- До речі, в цьому платті я співала гімн перед поєдинком Кличко-Повєткін. Це була моя ідея – зшити плаття в кольорах нашого національного прапора. Я прийшла з цією задумкою до дизайнера BICHOLLA. Це грузинський дизайнер, який працює в Україні. Мені дуже подобаються його роботи. У результаті нашої співпраці з’явилося таке чудове плаття.

- Раніше в одному зі своїх інтерв’ю Ви казали, що ми не достатньо любимо та пишаємось Ураїною. Як думаєте, щось змінилось?
- Так, безумовно! У зв’язку з подіями останніх місяців в Україні стався небувалий підйом патріотизму та популяризації національної символіки. У тому ж інтерв’ю, яке Ви згадали, я говорила, що на бій я спеціально одягла сукню в кольорах нашого прапора, нарікала на те, що ми соромимося демонструвати патріотизм... Дивіться, як все змінилося! Скільки людей зараз не соромляться носити речі в кольорах українського прапора! Це, безумовно, позитивна зміна, що сталася в нашому суспільстві.

- У Вашому попередньому альбомі «All or nothing» є англомовні, російськомовні пісні, кримасько-татарська композиція. А коли заспіваєте українською?
- Вже заспівала. У новий альбом увійде пісня «Чому квіти мають очі». Цю пісню я написала минулого року і присвятила історичним подіям в Україні початку 1930-х років, які екранізовані у фільмі Олеся Саніна «Поводир». Пісня через останні події в Україні зазвучала по-новому. Вчора відбулась прем’єра кліпу на цю пісню. Відео зроблено з кадрів фільму Олеся Саніна. Думаю, такого сильного відео у мене ще не було.

- Ви за прикладом Анджеліни Джолі та Джареда Лето знялись у документальному фільмі MTV EXIT «Життя на продаж». Чому ви погодились на цю соціальну кампанію?
- Я не вірила в масштабність проблеми експлуатації людей у світі, і в Україні, але, дізнавшись цифри, погодилася підтримати кампанію. Якщо можеш якось допомогти, потрібно робити це. Якщо моя публічність може допомогти привернути увагу до цієї проблеми, я тільки рада. Закликаю всіх подивитися фільм, поділитися інформацією з друзями та родичами, щоб уберегти їх від пастки експлуатації.

- Ви знялись у кінострічці Олеся Саніна. Як Вам далася роль у кіно? Розкажіть про цей досвід.
- Це справжнє драматичне кіно. Я зіграла роль театральної актриси Ольги Левицької, по суті свого антипода в реальному житті. Мені потрібно було зіграти зовсім не схожу на мене людину. Оцінювати свою роботу об’єктивно не можу, нехай це зроблять глядачі. Скажу тільки, що я доклала максимум зусиль і праці, щоб виконати свою роль гідно і по-справжньому.

- Ви колекціонуєте вінілові пластинки. Які вже є у Вашій колекції? Розкажіть, де Ви купуєте чи їх дарують? Чи є серед них особливі?
- Для мене кожна платівка з моєї колекції особлива. Мені їх і дарують, і сама купую під час поїздок. Є пластинки привезені з Амстердама, Лондона, Іспанії, Туреччини. Наприклад, цього літа на блошиному ринку в іспанському Бенідормі купила записи з музикою Шопена, Баха, Штрауса, Бетховена, Чайковського, альбом Барбари Стрейзенд і збірник «Кращі бенди світу». У мене є рідкісний вініл Стіві Вандера, який в 9-річному віці співає пісні Рея Чарльза.

- Колись Ви казали, що вірите в те, що пройдуть часи Брітні Спірс, і люди почнуть слухати якісну музику. Як вважаєте, українці еволюціонували в цьому плані?
- На жаль, поки що ні. Нам ментально подобається легка весільна музика. Так вже влаштовано. І в той же час помічаю, як збільшується кількість людей, які цікавляться джазовою хорошою музикою. Це радує.

- А на якій музиці росли і розвивались Ви?
- У різні періоди була різна музика. Дитинство – це народна кримськотатарська, вірменська, українська, російська, азербайджанська, іранська, турецька музика. Трохи пізніше – класична музика: Бах, Рахманінов... Коли мені було років дев’ять, я захоплювалася також поп, соулмузикою (Вітні Хьюстон, Мерайя Кері). У нашій домашній фонотеці був джаз – Елла Фіцджеральд, Біллі Холлідей, Джеймс Браун. В юності вже сама прийшла до Стіві Вандера, Ніни Симон, поступово привчала себе до складнішого джазу – інструментального: Майлз Девіс, Джон Колтрейн, Білл Еванс.

- Як Ви вважаєте, своєю творчістю виховуєте молодь?

- Я не можу судити про свій вплив на виховання молоді, я ще мало зробила, хоча постійно працюю. Відгуки отримую постійно. Люди пишуть, що прокидаються під мої пісні, що вони їх надихають. Шанувальники пишуть, що я спонукаю їх більше дізнаватися про джаз, про музику, яка впливає на мою творчість.

Розмовляла Юлія ГАЙ


Інтерв'ю

«На Майдані постійно відчували тиск, але страху не було», – Ігор Мартин

Олег Баляш: "Розвиток рідного краю - наша відповідальність"

Мирослав Хом'як: Будуть сильними громади – буде сильною Україна

Статті

Бізнес на здоров’ї

Гола правда про стоматологію

МОЗ чекають зміни?

Від редактора

На порозі великих змін

Опитування


© 2013 Галицька Правда
Використання матеріалів тільки за наявністю гіперпосилання на www.galpravda.info

створення сайту