Четвер, 14 грудня

Інтерв`ю

23.04.2015 16:14

Отець Тарас Михальчук: Війну розпочинають люди, але перемогу на війні дарує Господь

версія для друку

Як ви трактуєте сьогоднішнє становище нашої держави з погляду релігії?     Все, що діється сьогодні в нашій державі можна логічно пояснити з погляду релігії. Справа в тому, що гріх ще ніхто не відміняв.  А   зло, яке спричиняють людські гріхи має свої наслідки. Тому  все, що зараз  відбувається на нашій землі – це також наслідок наших же гріхів.      Погляньмо на ті терени України, де зараз розвивається війна. До сьогодні вони, так би мовити,  залишалися за своєю завісою.   Ми знаємо, що світосприйняття  людей зі Сходу,   кардинально відрізняється від нашого.  До прикладу розповім про свою подорож до Горлівки. Коли я приїхав зі Львова, першим, хто зустрів мене на вокзалі, був пам’ятник  Ленінові. Пройшовши кілька кілометрів до центральної площі міста, мене зустріло те саме обличчя, тільки в дещо більшому розмірі.  Це яскравий приклад наслідку інформаційної війни. Крім того, у жителів Сходу складалося неабияке негативне враження про їхніх побратимів із Заходу. Їм постійно втлумачували, що ми якісь «не такі», як вони. Напевно через те, що попередня влада була з тих терен.     Але сьогодні свого ворога ми бачимо в обличчя. Все, що відбувається в державі, це в прямому розумінні боротьба за незалежність.      Якось так в історії склалося, що нам завжди доводилось боротися за свою землю. Територія України споконвіків  зазнавала нападів загарбників. І ми бачимо, що схожі процеси відбуваються зараз. Звісно, це дуже болюче питання, оскільки гинуть люди, страждає держава. Але є і позитивні моменти в державотворенні -  це  відродження армії. Яке завдання стоїть  перед військовими капеланами сьогодні?      Капелан -  це та людина, яка не чекає, коли прийдуть до неї, а сама іде до людей. Допомагає тим, які через певні  обставини не можуть прийти до храму. Капелан повинен опікуватися такими людьми, приділяти їм увагу, щоб кожна людина, не зважаючи на будь-які проблеми, могла задовольнити свої духовні потреби.      До цих пір, у мирний час  ми працювали із солдатами у військових частинах.  Відтепер доводиться їздити і в зону АТО . Особисто моє завдання як капелана – опікуватися  військовими, які проходять навчання на Яворівському полігоні. З якими питаннями найчастіше звертаються до Вас солдати?    Наші хлопці просять одного – Божого захисту. Вони щиро моляться за життя і здоров’я  своїх рідних. Дуже тішить, що левова частка людей, які перебувають у зоні АТО – це свідомі українці. Це люди, які знають, чому вони там і гідно виконують свій державний обов’язок.  Погано, що бойові дії тривають дуже довго. Але з іншого боку, цей проміжок часу для багатьох людей, особливо для тих, що живуть по той бік Дніпра, є дуже важливим. Це час, коли вони змогли осмислити ситуацію у державі, свою роль у круговороті останніх подій, а найголовніше – зрозуміти, що вони повинні захищати свою землю. На війні солдат має справу із зброєю. В одну мить віруючий християнин може стати вбивцею. Як поводитись солдатові в такому випадку: уникнути державного обов’язку чи порушити заповідь Божу?     Вбивство на війні ще десь з IV століття  не мало такого характеру в моральному аспекті, як вбивство у інших обставинах. Та людина, яка іде на війну  не є вбивцею. І це слово треба викорінити зі свідомості людей.  Ця людина, перш за все, є захисником. Війна ніколи не може бути справедливою, адже завжди призводить до смерті людей. Але в окремих випадках,  коли всі засоби задля здобуття миру вичерпані, війна є допустимою. Стримуючи ворога на Сході України, солдати не чинять зло. Гірше було б, якби вони чекали, склавши руки,  поки ворог прийде до нас. Бездіяльність і байдужість – це гріх. І хоч  назавжди перемогти  зло силою неможливо, все ж його потрібно  стримувати, у нашому випадку зброєю. А що ви можете сказати про поведінку людей у тилу?    Можливо, хтось у паніці, хтось у байдужості, але, як на мене, багато людей зуміли стати іншими. Під впливом останніх подій люди об’єдналися. Ця консолідація допомогла нам укріпитися як нація.    Тішить, що люди довіряють нашим військовослужбовцям. Збирають кошти, щоб забезпечити солдата  бронежилетом чи іншим елементом амуніції.    Війна – це проблема. Але з іншого боку – це можливість українців навчитися мобілізувати свої зусилля, адекватно діяти у будь -яких умовах. Головне – не здаватися.    Дуже часто від військовослужбовців можна почути слова, які надихають.  Якось бойовий офіцер каже  мені: « Якщо зі мною Бог, то хто може бути проти мене?».  Після таких слів я просто не маю морального права бути у відчаї. Це стосується всіх людей. Наше завдання – жити з Богом.    Війну розпочинають люди, але перемогу на війні дарує Господь. Довірмося Йому. Головне, не бути байдужими і не стояти осторонь. Бачимо, що кожен допомагає, як тільки може. Допомога – це не лише участь у бойових діях чи кошти. Велике значення має щира молитва.   ми  переможемо зло лише тоді, якщо  не будемо байдуже стояти осторонь. Україна здобуде перемогу завдяки нашій любові до Бога.                                                                                                             Мар’яна Опірська

Інтерв'ю

«На Майдані постійно відчували тиск, але страху не було», – Ігор Мартин

Олег Баляш: "Розвиток рідного краю - наша відповідальність"

Мирослав Хом'як: Будуть сильними громади – буде сильною Україна

Статті

Бізнес на здоров’ї

Гола правда про стоматологію

МОЗ чекають зміни?

Від редактора

На порозі великих змін

Опитування


© 2013 Галицька Правда
Використання матеріалів тільки за наявністю гіперпосилання на www.galpravda.info

створення сайту