Субота, 19 серпня

Новини

03.04.2017 10:10

Чому в економіку України при цьому уряді і президенті ніколи не прийдуть іноземні інвестиції (на прикладі деревообробної промисловості), або Про економічний «дегенератизм 2» чи жлобізм (рагулізм) влади (частина ІІ)

версія для друку

Тепер перейдемо до податків. Багато громадян, особливо на заході України, знають, і деякі з них побудували на цьому свій бізнес, що в сусідній державі-члені ЄС Польщі можна купити набагато якісніший і дешевший товар, ніж у нас.  Зайдемо, наприклад, спочатку на цю сторінку , потім сюди і нарешті  на цю сторінку  , і звернемо увагу на свинячу полядвицю без кістки,  а тут  - на курча ціле.

Середня ціна  свинячої полядвиці без кістки в Польщі в різних мережах  – 15.16 злотих/кг (курс НБУ на 05.03.2017 р. становив 6.63), тобто 105.5 грн/кг, курчати -  6.79, тобто 45 грн/кг.  А якщо взяти з таблиці ціни тільки  в мережі супермаркетів Auchan (Ашан –  мережа, яка існує і в нашій державі), то  полядвицю  без кістки навіть у Варшаві (столиця!) в деякі дні можна купити за 9.94 злотих – 65.9 грн./кг , а курча  за 4.88 злотих – 32.35 грн./кг .  Ціни на відповідну продукцію мережі Ашан у нас можна побачити тут курка 38.95 і 38.95 (різний виробник), полядвиця свиняча 90.95 грн./кг  (полядвицю вони назвали «корейкою»). Ціни на інші продукти харчування в супермаркетах Польщі дивимось тут .

На цих же сторінках можна знайти й ціни на побутові товари, одяг,  взуття.  Якщо ціни на продукти в супермаркетах співмірні з нашими або трохи нижчі,  то ціни на одяг і взуття менші часом у 2, а то й більше разів, а деякі види побутової техніки, виготовленої в Польщі – в 3-4 рази (якщо бренд не польський, то у 2-3 рази).  Громадяни України, що побудували на цьому свій бізнес, купують ці товари не в супермаркетах, а дешевше в гуртових магазинах або безпосередньо у виробника, і найбільше чудо відбувається при перетині кордону – 100% відшкодування 23-відсоткового VAT (ПДВ) при проходженні певних митних процедур, тобто ви суму, витрачену на куплені товари, зменшуєте на 23 %. 

У нас таке чудо може «спостерігати» невелика група олігархічного бізнесу, а от решта підприємців-експортерів МСБ  одержують 50 – 65 % відшкодування ПДВ (якщо випрямити праву руку зі стисненим кулаком, а зап’ясток лівої покласти на плече правої руки і прийняти  відстань від зап’ястка лівої руки на правому плечі до правого кулака за 100% , то при переміщенні зап’ястка лівої руки до внутрішньої частини ліктьового суглоба , який треба зігнути на градусів 90, піднявши праву руку в плечовому суглобі трохи вперед – одержимо фігуру, що символізує  50% , а коли ще випрямимо з правого кулака середній палець – то й буде 65% ). Середня зарплата  в Польщі становить 4 329 злотих 71 грош (близько 978 євро), чи  28705,97 грн., а мінімальна погодинна  оплата праці з  2017 року – 12 злотих, тобто 12 множимо на 8 робочих годин і на 25 робочих днів, отримуємо 2400 злотих, чи 15912 грн. 

Цей ціново-зарплатний феномен навряд чи зможе пояснити хтось з урядовців чи з адміністрації президента, але ми спробуємо:

Уявімо собі, що працівник працює за 300 грн/день (за місяць це буде 6000 грн. ,трохи більше, ніж нинішня середньомісячна зарплата по Україні). То ж він, купуючи на ті 300 грн., заплатить в магазинах, в касах ПДВ з тієї суми в розмірі 1/6, тобто - 50 грн. Але роботодавець йому тих 300 грн в день не виплатить, поки не заплатить всі податки (зобов’язання), що з ними пов'язані. От і рахуємо. Тобто шукаємо суму, яку роботодавець повинен закласти в ціну товару чи послуги, щоб, продавши їх, виплатити працівникові 300 грн.:

1) ПДФО 65,85 грн. (300/0,82=365,85 в нарахування; після сплати ПДФО - на руки 300 грн).

2) На тих 365, 85 грн нарахованих коштів він мусить нарахувати 22% ЄСВ. Це складе 80,49 грн.
Разом вже 446,34 грн.

3) А ще ПДВ на ці кошти треба "накрутити" за ставкою 20%: 446,34*0,2=89,27.

Всього ціна праці в ціні товару становить 535,61 грн. в.т.ч. податків 235,61 грн.

Додаємо їх до того ПДВ, що працівник залишить в магазині чи в касах і маємо 285.61 грн податків. А чистого залишку праці (зарплати нетто) буде 250 грн. (бо від 300 грн треба відняти 50 грн.).

Співідношення податків до зарплати-нетто складе 114.24%. І воно буде чинним для всіх рівнів заробітної плати у статистично значущому діапазоні зарплат. А мало б складати 50% максимум, бо межа лояльності до перерозподілу 1/3. Тобто 2/3 – це корисний залишок для працівника, заради якого він працює, а 1/3 - податки «на круг» обігу праці як економічного ресурсу. Тобто сума податків має відноситися до зарплати-нетто як 50%.

Оце і є проблема! Власне, це є причиною того, що Україна не може заробляти ні як суспільство, ні як держава: не вистачає власного поточного джерела фінансування не лише податків, а всіх (будь-яких) суспільних процесів! Одним з наслідків цієї диспропорції є постійне зростання цін.

ПОДАТКИ ПЛАТЯТЬ НЕ ПІДПРИЄМСТВА,  А ЛЮДИ! ГРОМАДЯНИ, ЯКІ КУПУЮТЬ ПРОДУКЦІЮ ПІДПРИЄМСТВ. Суб'єкти ж господарювання дбайливо сплачують (фінансують з власного поточного джерела) тільки податок на прибуток  і  тільки тоді, коли їх продукцію напряму чи опосередковано у складі іншої продукції куплять громадяни! Тобто головним у забезпеченні функціонування економіки є зароблене працею. Можна сказати – сама праця! На відміну від поширеної нині у нас думки (думки «дегенератів 2»), що економіка – це обмін грішми, нею є обмін працею з метою наповнення сімейного бюджету. З того наповнення державними зобов’язаннями (податками) може бути вилучено не більше третини. Цей стандарт (навіть закон, бо його можна описати математичними формулами) сьогодні у розвинених країнах навіть не обговорюється, а в Україні про нього  і не хочуть чути! А тим часом з перерозподілом праці в нас «геть біда!» – зобов’язань більше, ніж зарплати!

Закони економіки, закони  розвитку ринків – це як закони фізики (формули схожі на ті, що описують закони термодинаміки) – порушувати не можна! Їх потрібно дотримуватись! Якщо країна дотримується цих стандартів (законів) і на основі них будує модель своєї економіки – маємо таке: «Отже, економічна модель США, яка сьогодні більшістю експертів визнається однією з найбільш ефективних, характеризується мінімальним регулюванням підприємництва, приватизованою промисловістю, низькими торгівельними бар'єрами, стабільною монетарною політикою, низькими податками. Саме сприятливий інвестиційний клімат дає змогу Сполученим Штатам бути на крок попереду інших держав світу, коли йдеться про нові технології, що, своєю чергою, забезпечує конкурентоспроможність американської економіки.»

А якщо ці стандарти (закони)  ігнорують, розказуючи про якийсь свій шлях, яким вони приведуть країну до щасливого майбутнього – то  це означає, що придумали «шлях схем» за якими приведуть до щасливого майбутнього лише себе, а з країною буде таке: «Україна залишається в десятці найбідніших країн» – Bloomberg.

Ще окремою проблемою є ЄСВ (єдиний соціальний внесок), який  комунізує працю, робить її надбанням не конкретної сім’ї та родини, а надбанням суспільства, «общака»! Якщо не дожив - «тобі й не треба!», а твої правонаступники "цілуються в ніс" - то не їх гроші, а гроші "пенсійного фонду". За час роботи такого працівника ні він, ні його сім'я не споживали і не розвивалися, не створювали приватної власності, "чекали на таткову пенсію" (чи мамину,  чи обох). І чекали марно. А мали би вкладати в активи!

Капіталізація цих коштів втрачається повністю і в будь-якому випадку. А це - "грубі гроші" (!). Якщо  під 6% річних, то в середньому по Україні це складає понад 2 млн. грн. з особи за життя. А в сім'ї таких осіб мінімум дві, як відомо. 

Тож замість ЄСВ уряд і парламент мали би провести пенсійну реформу і реформу медичного обслуговування. Ввести нарешті накопичувальну пенсійну систему, а солідарну – згорнути як таку, що по своїй суті суперечить принципам приватної власності, і запровадити страхове медичне обслуговування. На загал це мало би виглядати так, що кожен громадянин особисто поповнює внесками власний успадковуваний (!!!) поліс соціального забезпечення на випадок хвороби і старість, і поповнює його лише в сумі 10-15% від того, що залишається після оподаткування його праці помірними податками, які вилучають з його поточного заробітку в сумі не більше третини. Така економіка дійсно розвивається, швидко зростає, бо люди мають за що купувати, мають власне поточне джерело фінансування їх потреб – зростає їх купівельна спроможність, кажучи простою мовою. А що і з якихось міркувань не потратять «вже сьогодні» – те занесуть до банку чи спрямують на купівлю акцій. І саме ці кошти є справжніми інвестиційними коштами. Капіталом. 

Що відбувається  з економікою, якщо падає купівельна спроможність населення, можна дізнатись, прослухавши цю лекцію Т. Зубаревич , хоча вона розповідає про Росію, але там такі самі економічні дегенерати  і в їхній економіці відбуваються аналогічні процеси  . Якщо коротко – в країні з низькою купівельною спроможністю населення розвиток МСБ неможливий, бо виникають великі проблеми  з реалізацією товару чи послуг, вироблених МСБ.

Отже, без докорінних змін податкової системи наша держава ніколи не діждеться інвестицій. Потрібно докорінно змінювати податкову систему, а штучне підняття зарплат, яке провели наш уряд і парламент, без структурних змін у податках призведе лише до чергового витка інфляції  і зростання безробіття.

Докорінно треба змінювати і саму економічну модель. Саме цього ЄС  і США вимагали від української влади  - структурних змін в економіці (а не підвищення комунальних платежів чи збільшення пенсійного віку ), які мали би привести до зростання зайнятості населення, його платоспроможності й добробуту  (ці вимоги можна знайти в Інтернеті). А структурні зміни – це збільшення в бюджеті надходжень  і частки у ВВП  від  малого і середнього бізнесу (МСБ). 

У  розвинених країнах ця частка досягає  50-60 %  - «Рівень розвитку малого бізнесу безпосередньо визначає ступінь розвитку економіки держави в цілому …….. в країнах ЄС підприємства малого бізнесу складають близько 90% від загального числа підприємств.», «МСБ відіграє важливу роль в економіці будь-якої країни, саме він здатний зберігати й розвивати конкурентне середовище. Наприклад, у США незалежно від стану економіки малий бізнес (в даний час це більше 90% фірм країни) розцінюється як основне джерело нових робочих місць та інновацій і експортує більше чверті товарів і послуг із США, реєструє в 13 разів більше патентів, ніж його великі конкуренти. 

За даними Адміністрації з розвитку малого бізнесу (SBA), частка малих підприємств у ВВП країни (без урахування фермерських господарств) за 2009-2011 рр. становила близько 46%  …У США налічується більше 27500000 підприємств, що належать до категорії малих (з числом зайнятих менше 500 чоловік, включаючи одноосібні, крім фермерських господарств), причому значну частину з них складають сімейні компанії. Більше 50% усіх працюючих у приватному секторі економіки і майже 40% загальної кількості зайнятих в країні є власниками або співробітниками малих підприємств».

Це невеликий  лікбез для тих, що «дегенерати 2».  А на скільки зросла частка МСБ у нас зусиллями уряду і парламенту (особливо в кінці року, і далі продовжує «рости» ), і як внаслідок цього ”зросли“ зайнятість і добробут населення?  Якби в 2014 р.  уряд почав впроваджувати справжні економічні реформи , то зараз не було б людей, прикованих в приймальні кабміну, блокпостів на лінії розмежування, а населення «лугандону» масово переходило б на підконтрольну Україні територію, щоб працювати в лісопереробці, сільському господарстві, машинобудуванні, де були б кращі умови праці і більші зарплати.

Сьогоднішній результат економічних  «реформ»  президента, уряду й парламенту можна побачити тут  - індекс інфляції з 2014 р. по 2017  сягнув 188.9 % (майже 4 рази!), а з 2013р. по 2015р. ВВП на душу населення з 4030.3 $  став 2115,4 $ ну і сам ВВП з 183313 млн $ в 2013 р. в 2015 р. маємо 90615 млн $.

У 2016 р. ВВП  на душу населення вже став 1707 $. Зате корупційні схеми залишені «папєрєдніками» керівництво і законотворчі засвоїли на «відмінно».

Отже, робимо висновок: інвестиції не прийдуть в державу, в якій податки не відповідають законам економіки, в якій керівництво толерує корупцію і корупційні схеми  (що дозволяють розвиватись не МСБ, а лише своїм, «придворним», фірмам), в державу, в якій ігнорують свою Конституцію й закони розвитку економіки, через що будь яка продукція,  вироблена на території цієї держави, буде за своєю вартістю дорожчою  за світові аналоги, а значить не зможе бути продана не тільки за кордон, а й реалізована на власній території.

На цій сторінці вікіпедії можна ознайомитись з ознаками окремої соціальної групи людей:

неспроможність до безкорисливої пожертви в будь-якому вигляді;

відсутність внутрішньої потреби творити добро;

нездатність отримувати задоволення від якісно зробленої роботи, що не пов'язана з покращенням персонального або родинно-кланового добробуту;

відсутність честі та совісті, здатності на чин і подвиг[1].

невихований, неосвічений, жадібний, агресивний, недорозвинений, недалекий (Ю. Андрухович);

говорить на суржику (Ю. Бебешко);

неосвічений, грубий, агресивний хам, яким керує утилітарна вигода, егоїст, стурбований лише обладнанням власного матеріального світу, звичайна людина мінус духовні запити і цілі (С. Васильєв);

обмежений, сірий, неяскравий, недалекий, здебільшого жвавий, сповнений життєвої енергії і водночас агресивний у ставленні до інших та іншого (Е. Димшиц);

розумово обмежений, незграбний, з сільськими звичками, носить провінційний одяг, зациклений на матеріальних вигодах; жінка-жлоб живе вузькими інтересами свого тіла, своєї родини, роботи і кількох подружок (В. Єшкілєв);

людина, що самостверджується і реалізується коштом інших, не маючи для цього жодних власних ані інтелектуальних, ані професійних, ані душевних підстав (Ю. Іздрик);

паразитично відноситься до надбань цивілізації (В. Кириченко);

має обмежений лексикон, невихована, неосвічена, некультурна, неохайна, емоційно та матеріально скупа, демонстративно закрита, відчужена, байдужа, брутальна, брехлива, безвідповідальна людина, нездатна до нормальних стосунків (О. Покальчук);

перебуває не на своєму місці, зосереджений на важливості своєї персони, обмежений власним світом як своєю «територією», не бажає робити зусилля, душевно лінивий (В. Ралко).

Як бачимо, що за всіма ознаками (крім хіба цієї: « носить провінційний одяг»; на них світові бренди ) більша частина наших депутатів, членів уряду, ну і президент – жлоби (рагулі) за означенням, як кажуть математики, а не «дегенерати 2», як їх назвав російський  фінансовий  аналітик  Степан  Демура.  А раз більшість керівництва  держави належить до цієї «соціальної групи», то з сумом треба визнати, що електорат, який обрав це керівництво, також жлоби (рагулі) В недалекому майбутньому нейрофізіологами і психологами, напевно, буде написана не одна дисертація про 70-річний вплив марксистсько-ленінської  ідеології  на генотип  людини, про те, наприклад, як  люди з російським генотипом під впливом цієї ідеології стали «ватніками» , а з українським генотипом - жлобами (рагулями).  

Оскільки жлобізм (рагулізм), як і «розруха» (за проф.  Преображенським) – в головах  громадян, то ці громадяни, якщо вони хочуть отримувати пристойні зарплати, пенсії, сплачувати за комунальні послуги справедливу ціну, купувати вироблені нашими підприємствами продукти та промислові товари європейської якості за цінами меншими, ніж в європейських країнах,  у разі хвороби отримувати таке медичне обслуговування,  за якого не потрібно буде нести «подяку»  медперсоналу і за свої кошти купувати ліки і витратні медматеріали, – ці громадяни мусять у своїх головах провести  антижлобську (антирагульську)  революцію. І коли відбудеться така революція в електоральних головах, тоді відбудеться і революція в суспільстві. 

Громадяни, які зараз заражені жлобізмом (рагулізмом), повинні усвідомити, що внаслідок такої революції рейтинг футбольних клубів в єврокубках стане нижчим за рейтинг Андорри (а деякі клуби взагалі припинять своє існування), зникнуть деякі телепередачі і навіть телеканали, довший час  відпочивати доведеться на території України (в наметі зі сім’єю) –  десь на Поліссі чи Житомирщині або в Карпатах,  автомобілі доведеться купувати вживані, а не нові в автосалоні.  Але вже років через 10-15 відпочивати можна буде вже на  Лазуровому узбережжі, і поїхати туди можна буде  на Форді F 150, купленому в автосалоні. Але все це стане можливим лише після антижлобсько–рагульської революції…

* * *

«Єдиний урок, який можна витягнути з історії, полягає в тому, що люди не роблять  ніяких  висновків з уроків  історії» (Бернард Шоу).

Схоже, наше керівництво теж не робить жодних висновків з уроків історії і, можливо,  скоро ми побачимо прес-конференцію сьогоднішніх  керівників нашої держави  десь з іспанського узбережжя Середземного моря чи Лондона (а не з Ростовської області), на якій вони ламатимуть свої дорогі письмові приладдя…  Цікаво, чи видадуть уряди  цих країн наших «керівників-рагулів»  правоохоронним органам держави Україна, що позбудеться жлобо-рагулізму , чи дозволять їм жити у віллах, куплених за вкрадені в українців гроші?

«шатун» Кравчук О.

«шатун» Щербина В. 

P.S.  Подяка віолончелісту Ралдугіну за фінансування з Панамського офшору  написання цієї статті.

Закінчення статті. Початок у частині І.


Інтерв`ю

«На Майдані постійно відчували тиск, але страху не було», – Ігор Мартин

Олег Баляш: "Розвиток рідного краю - наша відповідальність"

Мирослав Хом'як: Будуть сильними громади – буде сильною Україна

Здоров'я

Бізнес на здоров’ї

Гола правда про стоматологію

МОЗ чекають зміни?

Спорт

На порозі великих змін

Опитування


© 2013 Галицька Правда
Використання матеріалів тільки за наявністю гіперпосилання на www.galpravda.info

створення сайту