Неділя, 22 жовтня

Політика

14.03.2014 02:56

Крим – український курорт чи російська зона відчуження?

версія для друку

Вторгнення російських військ в Крим сколихнуло дискусію довкола цього питання. Прихильники агресії Путіна стосовно Криму вважають такі дії історичною справедливістю, оскільки, на їхню думку, його Україні у 1954 році подарував тодішній керівник СРСР Микита Хрущов. Про це, зокрема, заявляв колишній мер Москви Юрій Лужков.

Міф про «подарунок Хрущова»

Проте, якщо справді намагатися знайти історичну справедливість, то варто звернутися до історії. А історія нам говорить, що 60 років тому на прохання Кремля Україна взялася рятувати зруйнований війною і вкрай занедбаний Російською РФСР Крим – із розваленою економікою і депортованим населенням. І це не просто гучні слова. 


Про це свідчать всі наявні джерела: як документи, в яких аналізується стан справ в економіці Криму, так і тодішні партійні газети, в яких неодноразово наголошувалося на тому, що переважно саме українці врятували Крим від економічного занепаду.

Незважаючи на юридичну бездоганність оформлення передачі в 1954 році Кримської області Україні та цілу низку міждержавних і міжнародних угод та експертиз, питання про легітимність цього акту продовжує хвилювати російських політиків.

Аби внести певну ясність у це питання і покласти край політичним провокаціям, спекуляціям і пліткам, ще раз повернемося до визначної події, яка відбулася у лютому 1954 року, – прийняття рішення про введення Кримської області до складу Української РСР.

Петро Вольвач, голова Кримської філії Наукового товариства ім. Шевченка та Академік УАЕН, заслужений діяч науки і техніки АР Крим, в газеті «Кримська світлиця» подає аналіз статистичних матеріалів кримської преси тих часів, що видавалася напередодні передачі області, тобто упродовж всього 1953 року і з початку наступного 1954-го.

Для Криму Друга світова війна закінчилася навесні 1944-го. Безперечно, упродовж 1941–1944 років народне господарство країни зазнало величезних збитків, оскільки півостровом двічі прокочувалися руйнівні хвилі війни.

Руйнівні наслідки війни в Криму виявилася надзвичайно складними, навіть катастрофічними.

Значною мірою кризу економіки, особливо сільськогосподарського виробництва, тут спричинила масова депортація кримськотатарського народу, греків, вірменів, чехів та болгар. А в перші дні війни з Криму було вивезено ще й понад 50 тисяч німців, які мешкали тут ще з часів Катерини II.

Отже, загальна кількість вивезеного з Криму люду сягала близько 300 тисяч. Якщо ж урахувати, що доросле чоловіче населення воювало на фронтах і зазнало значних втрат, після депортації кримських татар та інших національних меншин півострів практично обезлюднів.

Офіційна статистика свідчить, що за час війни населення в Криму зменшилося вдвічі, і до травня 1944 року становило 780 тисяч осіб, а після депортації кримських татар тут лишилося близько 500 тисяч.

Уже в перші дні і місяці після визволення Криму від німецьких окупантів сільське господарство, занедбане війною, зазнало величезних збитків. Сталінський режим ніби навмисне приурочив виселення кримських татар до розпалу весняних робіт, коли повинні були закладатися основи майбутнього урожаю.

Спочатку владна верхівка СРСР спробувала насильно засилити Крим мешканцями з глибинних областей Росії, проте це не дало бажаних результатів. Люди із лісистої Росії важко приживалися в степу і не могли адаптуватися до гірської місцевості.

Олексія Аджубея, тодішній журналіст, писав, що російські переселенці скаржилися на нестерпні умови життя, погане житло, нестачу харчів, вимагали допомоги та жалілися, що в Крим їх прислали насильно, обманувши.

У вельми занедбаному стані опинилися такі провідні галузі кримської економіки як садівництво, виноградарство та виноробство. Те саме і стосується сільськогосподарського виробництва. Кримська область у післявоєнну пору з року в рік не виконувала плани державної закупівлі всіх видів сільськогосподарської продукції.

Найрішучішим заходом з боку керівництва СРСР, щоб допомогти відновити господарство Криму, було переселення туди працьовитих українських селян. Користуючись своїм величезним авторитетом серед київського керівництва, Микита Сергійович умовляв українців допомогти відродженню кримської землі.

Безперечно, рішення про передачу Кримської області зі складу РРФСР до УРСР було породженням колективної думки вищого керівництва партії та уряду СРСР.

Тодішня влада СРСР подбала і про ідеологічне обґрунтування передачі Криму УРСР. Ним став досить вигідний і зрозумілий радянському суспільстві ювілей –300-ліття Переяславської ради, яку пропагандистська машина як царської, так і більшовицької імперії представляли як возз’єднання України з Росією.

Остаточна законодавча ухвала Указу про передачу Криму Україні відбулася 26 квітня 1954 року.

Підсумовуючи, можна задати собі риторичне запитання: передача Кримської області до складу УРСР було «щедрим дарунком» чи накинутим УРСР економічним ярмом.

Кримські татари хочуть жити в європейській цивілізації

Про це в коментарі кореспонденту Галицької правди заявив відомий український публіцист, правозахисник та релігієзнавець Мирослав Маринович: «Кримські татари хочуть належати до європейської цивілізації. А цього вони можуть досягнути лише разом з Україною. Крім того, історична пам’ять про переслідування, яких вони зазнали в Радянському Союзі, спадкоємцем якого є Росія, говорить про те, що вони мають дуже чітке уявлення про те, якою мірою в Росії може діяти верховенство права, демократія, тобто там діяти вони не можуть. В Україні цей шанс зберігається, цей шанс є. І тому позиція Меджлісу є зрозумілою і логічною», – зазначає пан Мирослав.

Також Маринович вважає, що Крим має належати кримським татарам: «Я особисто, якщо все заспокоїться врешті-решт, якщо Україні вдасться контролювати Крим, дуже чітко би поставив питання, що це має бути не російська автономія чи під егідою Росії, а кримськотатарського народу. Із забезпеченням прав усіх інших етнічних груп. Чим швидше це настане, тим швидше в Криму буде справедливість та порядок».

Мирослав Маринович теж не згоден, що Крим – це подарунок Хрущова. Ось як він прокоментував цю позицію: «Не можна міркувати в таких категоріях. Тоді Німеччина може пред’явити Франції претензії, що Ельзас і Лотарингія була подарована Франції, а «це наша споконвічна земля».

Є багато територій, на які претендують різні держави. Треба нарешті усвідомити, що принцип європейського співжиття (а це принцип непорушності кордонів) не може бути переглянутий, інакше ми будемо мати місиво третьої світової війни», – наголосив він.

Підсумовуючи свої думки, пан Мирослав зазначив, що зараз йдеться не лише про Крим: «Крим – це гачок, за який Росія хоче потягнути всю Україну. Зараз вирішується питання не так Криму, як незалежності України. Поразка України відкине її від світового розвитку на століття, а перемога України може мати величезне трансформаційне значення для всього світу. Я схильний вважати, що шанс на перемогу ще є, але він дасться нам дорогою ціною», – підсумував Маринович.

Кримські татари не відчувають підтримки з боку України

Кримські татари дійсно хочуть залишатися в складі України, проте зараз, коли їм загрожує окупація та анексія з боку Росії, вони не відчувають реальної підтримки. Про це кореспондентові Галицької Правди повідомив відомий український та кримськотатарський журналіст Осман Пашаєв: «Я до останніх днів всі 23 роки незалежності України хотів залишатися в складі України, зараз я в цьому не впевнений. Дійсно, весь цей час кримські татари бажали залишатися в складі України, тому що саме разом з Україною ми почувалися в безпеці. Але зараз Крим, і кримські татари зокрема, не відчувають ніякої підтримки, окрім моральної і слів «Тримайтеся». Має бути підтримка на законодавчому рівні. Мають бути напрацьовані закони, які будуть задовольняти як інтереси кримських татар, так і українців».

Нас мало, але ми хочемо жити в Україні

Не всі російськомовні жителі Криму хочуть жити в Росії. Про це кореспонденту Галицької правди повідомили мешканці Криму, які приїхали до Львова.

Всі вони одноголосно заявляли, що до Львова їхати було нестрашно всупереч всім міфам та стереотипам: «Страшно, навпаки, там, в Криму. Там радикально налаштовані люди. Ми приїхали бути корисними, ми хочемо довести, що ми єдина країна, і Крим – це теж Україна», – сказала пані Інеса.

Інеса, 45-річна жителька Бахчисарая, розповіла, що більшість російськомовних українців та корінних росіян в Криму дійсно за приєднання до Росії. Каже, що коли були події на Майдані, розстріли людей, то вона разом з татарською подругою плакала, а інша її подруга сказала, що правильно зробили, що розстріляли «бандерівців»: «Як так можна таке казати? От як там зараз перебувати в цьому середовищі?
Перш за все треба звідти вивозити дітей. Там суспільство нездорове», – з сумом говорить жінка.

Почувши новину про те, що Рада Криму прийняла рішення про приєднання Криму до Росії, пані Інеса була глибоко обурена.
«Як? А хто людей питав? Хто мене питав? Моїх дітей? Хто запитав татар?», – обурювалася жінка.

Кореспондент Галицької правди розпитав пані Інесу про життя в Криму.
«Там дуже мало людей, які працюють. Багато ведуть паразитичний спосіб життя. Багато хто цілу зиму сидить вдома, тільки влітку починають працювати».

Інеса розповіла, що могла втекти в Росію, але вона туди не поїде, бо їй там не подобається: «Там зовсім інші люди, в нас різний менталітет, я не кажу, що вони погані, а ми добрі, але я не можу звикнути до того життя, яке є в Росії. Мене більше тягне до українського життя, українських традицій, українських людей», – розповіла жінка.

Ще одна сім’я, яка приїхала, подружжя художників. Попросили не називати імен, бо бояться, адже залишили вдома нерухомість, бізнес. Жіночка розповіла, що всі сусіди дуже радикально налаштовані.

Розповіла, що як вони виїжджали до Львова, то так, щоб ніхто не бачив, пробиралися городами, сумки повкладали в пакети, щоб не було видно, що вони їдуть. «Ми не приїхали сюди просто відпочивати. Ми хочемо бути корисними. Ми хочемо жити в незалежній Україні, бо маємо клепку в голові», – підсумувала жінка.

Яке майбутнє чекає на Крим у випадку приєднання до Росії?

На думку економічних експертів, в разі приєднання до Росії, на Крим чекає глибока економічна криза та злидні серед населення. Криму економічно вигідніше залишатися у складі України. Проте, більшість російськомовних українців та корінних росіян, які сьогодні мешкають в Криму, на жаль, цього не розуміють, оскільки засліплені пропагандою про «фашизм та бандерівців», а також вірять обіцянкам Кремля про щасливе майбутнє в складі Росії. Та погляньмо, яке майбутнє дійсно чекає на Крим?

Населення Криму становить 2 млн осіб. З них працюючого – 334 тисячі осіб. Тобто, на одного працюючого – 5 непрацюючих. Але й це не зовсім точна статистика . За даними на грудень 2013 року, працювали на півострові всього 251 000 осіб. Значить, інші – або сезонні працівники курортної сфери, або на частковій оплаті. А це означає, що на одного працюючого припадає вже 7 утриманців.

«Це, мабуть, найкатастрофічніша ситуація по Україні. Є, звичайно, Західна Україна з схожими показниками. Але врахуйте істотну різницю. Багато людей із західних регіонів давно виїхали на заробітки до Європи або Росі . Вони щорічно пересилають на батьківщину мільярди доларів. А от кримчани у масовому «заробітчанстві» не помічені. Вони більше розраховують на курортний сезон», – повідомляє Сергій Лямець на сайті Української правди.

Економічно активні підприємства в АР є. Податки платити вони будуть, навіть на користь Росії. Але навряд чи їх чекає шалене зростання оборотів після анексії Росією. Швидше, навпаки, як би не довелося скорочувати працівників через руйнування звичних ланцюжків збуту, зміни системи оподаткування.

Загалом, доходів півострів генерує небагато. Їх явно не вистачить, щоб платити пенсії і зарплати бюджетникам.

Все інше – це так зване курортне господарство. Населення, яке живе на узбережжі півострова, за курортний сезон заробляє собі на прожиток на багато місяців вперед.

Значна частина великих об’єктів – пансіонатів, санаторіїв – перебуває на балансі профспілок чи різних міністерств і відомств. Після анексії Криму потоки грошей з України на них зупиняться. Чи збудують росіяни нові потоки – велике питання. Коли-небудь – обов’язково, але не за рік і не за два.

Жителі Криму розраховують на мирне вирішення російсько-українського конфлікту і на сильний приплив відпочивальників. Але, гляньмо на статистику.

У 2013 році в Криму відпочили 5,9 млн осіб, з них 1,5 мільйона – росіяни. Решта, за дрібними винятками, – жителі України. А значить, навіть якщо не буде ніякої війни, місцевих жителів чекає провальний сезон. З тієї простої причини, що в’їзд для українців до республіки буде обмеженим.

Але розраховувати на мирний розвиток подій навряд чи доводиться. Швидше за все, на півострові буде введено щось на зразок надзвичайного стану. Солдати з автоматами патрулюватимуть усі куточки Криму. Навіть якщо ніхто не стрілятиме, знайдеться багато охочих за ті ж гроші злітати в безпечну Туреччину чи Болгарію.

Що в цьому випадку чекає Росію? Якщо курортний сезон буде зірваний, то новій владі Криму доведеться компенсувати місцевим жителям недоотримані доходи. Проте, на думку економістів, російській владі це не вдасться зробити. Це буде головний удар по добробуту кримчан.

Окремо ще слід врахувати збитки російського бюджету від міжнародних санкцій. До цих даних ще слід додати кілька мільярдів від падіння капіталізації російських компаній. Це теж буде «плата» за Крим.

Якщо підсумувати, то Росія разом з Кримом отримає 2 мільйони жебраків людей і дорогу, зруйновану і неефективну інфраструктуру. Практично повну відсутність підприємств. Величезне безробіття. Божевільні витрати на пенсії та дотації. Дорогі газ, світло і воду, – вважає Сергій Лямець.

Після кримського протистояння в самій Росії можуть відбутися демократичні зміни. Якщо будуть застосовані санкції з боку ЄС та США, то російська управлінська вертикаль може похитнутися, адже Путін зі своєю політикою агресора буде не вигідний олігархічним кланам Росії.

Економіка Росії вже зазнала відчутних втрат. Епоха Путіна підійшла до кінця. Кінець цієї епохи і початок нових часів у Росії – це питання часу.

Петро ТКАЧИШИН


Інтерв'ю

«На Майдані постійно відчували тиск, але страху не було», – Ігор Мартин

Олег Баляш: "Розвиток рідного краю - наша відповідальність"

Мирослав Хом'як: Будуть сильними громади – буде сильною Україна

Аналітика

Бізнес на здоров’ї

Гола правда про стоматологію

МОЗ чекають зміни?

Від редактора

На порозі великих змін

Опитування


© 2013 Галицька Правда
Використання матеріалів тільки за наявністю гіперпосилання на www.galpravda.info

створення сайту