Неділя, 22 жовтня

Спорт

31.01.2014 08:02

Феномен українських ультрас

версія для друку

Революційні події в Україні протягом кількох останніх місяців не залишають байдужими простих людей, що вже говорити про футбольних фанатів. Якщо хтось вважає, що вони – зграя «голодранців», які приходять на футбол лише для того, щоб побитися чи вчинити якісь інші антиморальні дії, то він дуже помиляється. Фанати – специфічна субкультура, організований рух молодих людей зі своїми правилами та законами. Вони можуть відчувати неприязнь один до одного під час внутрішніх змагань, але коли справа доходить, наприклад, до матчів збірної України, то фанати з усіх регіонів об’єднуються в єдине ціле. А коли під загрозою опинилася вся країна, її майбутнє, то фанати стали чи не основними захисниками активістів. 

Слово «ультрас», яке ще до недавнього часу сприймалося скептично, сьогодні набуло нового значення. В інформаційному просторі регулярно з’являються повідомлення про фанатів «Дніпра», «Металіста», «Шахтаря» та інших клубів, які обороняють протестувальників на майданах різних міст України від «Беркуту» та «тітушок». Мабуть, тут криється не лише патріотизм, але й ненависть до цього сумнозвісного спецпідрозділу, адже протягом багатьох років «Беркут» та фанати були на різних барикадах, регулярно сходилися у сутичках на футбольних стадіонах та поза їхніми межами. Саме з «Беркутом», бійців якого фани називають «космонавтами», а їхні палиці – «демократизаторами», у вболівальників залишилися на згадку зламані ребра, синці та інші травми. Люди в масках розминалися на фанатах навіть під час великих матчів. Лупцювали усіх «без суду і слідства», топтали ногами, відчували повну безкарність за свої дії. Але ці події доволі швидко топилися в морі інших інформаційних повідомлень. Фанати ж затаїли у своїх серцях вічну ненависть до бійців, які носять зображення гордого і ні в чому невинного птаха.

Є резон трохи більше розповісти про те, хто такі футбольні фанати і чим вони живуть. Після цього багатьом українцям стане зрозуміло, чому ж ультрас виходять на вулиці та майдани і захищають свою землю. Усіх, хто приходить на стадіон, можна поділити на кілька категорій. «Кузьмічі», або «кузьма» – прості уболівальники, які відвідують стадіони за звичкою чи у випадках приїзду відомого суперника. У випадку перемоги вони святкують і радіють, у разі поразки – поливають свою команду брудом. Наступна категорія – це фанати, або ультрас. Їх легко помітити на кожному стадіоні, адже для уболівання вони обирають найдешевші сектори (якщо заглибитися, то слід наголосити, що справа не в фінансовому питанні, а у ставленні фанатів до сучасного футболу. У фанатському середовищі популярним гаслом є «Against modern football»). Залежно від якості та рівня фанатів сектор завішують банерами, розтяжками тощо. Увесь матч вони намагаються підтримувати команду співами, криками, залякати чи розізлити суперника або арбітра. Вони так само є активними учасниками політичного життя. У цьому плані серед лідерів фанати «Карпат» і «Динамо». Неодноразово ультрас на своїх секторах вшановували українських героїв, «посилали» владу і висловлювали свої погляди з тих чи інших питань. Вони діють організовано, особливо під час виїзних матчів, збирають гроші на піротехніку, банери та на викуп своїх товаришів, якщо ті потрапили до рук міліції.

Нарешті, до третьої категорії входять тіньові фанати, так звані хулігани, або хулс. З їхнім життям пов’язано чимало стереотипів, більшість з яких дійсності не відповідають. Наприклад, футбольним хуліганом може бути ваш сусід, співробітник чи коханець, а ви навіть і підозрювати не будете про його таємне життя. Хулігани рідко пускають до свого оточення незнайомців, а усі свої справи вони тримають в секреті. Їхня основна діяльність – це збереження честі клубу навколо футболу. Бійка проти таких самих хуліганів ворожого клубу – це те, навколо чого усе обертається. Організація хуліганів сягає найвищого рівня. Вони продумують свої плани, замовляють транспорт, шукають безлюдну територію для сутички – так званого «махачу». Сама назва «хулігани» не зовсім відповідає їхньому статусу. Як правило, це молоді, освічені, інтелектуально розвинені люди з престижними професіями: банкіри, медики, юристи тощо.

В українському футболі існують дружні та ворожі групи. Найсильнішою вважається дружба між фанатами «Карпат», «Дніпра» та «Динамо». Їхні вороги – ультра запорізького «Металурга», «Чорноморця», неіснуючого вже нині київського «Арсенала». У свою чергу «Дніпро» ворогує з «Металістом», «Карпати» – з «Волинню» тощо. У кожної групи свої ідеологічні вподобання. На матчах «Карпат» постійно можна побачити портрети Степана Бандери, Євгена Коновальця, Романа Шухевича, а одеські фанати часто розмахують російськими триколорами. Фанати більшості клубів нерідко перегукуються з трибунами. Найпопулярнішим гаслом останнім часом є «Слава Україні». Його кричать не лише у Львові чи Києві, але й в Донецьку та Маріуполі, хоча після цього з інших трибун регулярно лунає свист. Мовляв, яка ж там «Слава» на Донбасі?

Наприкінці минулого року у фанатському середовищі загострилося національне питання, точніше один з головних його атрибутів – червоно-чорний прапор. Нібито почалося усе з матчу між Україною та Сан-Марино, що відбувся у Львові. Правди в цьому мало, але деякі державні діячі роздули з мухи слона. Так, губернатор Харківської області Михайло Добкін заявив львівським фанам, що, якщо вони насміляться привезти до Харкова портрети Бандери, то їх скрутять в трубочку і запхають в «одне місце». У відповідь фани «Карпат» намалювали картину, на якій Михайло Добкін витирає «п’яту точку» меру Харкова Геннадію Кернесу радянським прапором. До слова, не обійшлося і без скандалу в самому Харкові. Попри оголошену заборону фани «зелено-білих» пронесли на стадіон три червоно-чорні прапори і з боями охороняли їх від атак «Беркуту». У фанатському середовищі «Беркут» вже давно є антинаціональним фактором і прислужником режиму.

Нарешті, прийшов час фанатам об’єднатися. Дивно те, що до протестів приєдналися не лише національно свідомі фанати з Києва, Дніпропетровська та Львова, але й уболівальники одеського «Чорноморця» та запорізького «Металурга», яким притаманні проросійські погляди. Із серйозною заявою виступили лідери луганських фанатів, мовляв, якщо хтось із їхнього середовища продасться за 200 гривень у загони «тітушок», додому може не повертатися. Ультрас «Металіста» відверто заявили, що йдуть охороняти харківський Євромайдан, а досвід, здобутий за багато років на стадіонах та поза ним, дозволить їм власноручно впоратися з будь-якими атаками та загонами. Фанати «Шахтаря» взагалі здивували Україну своєю заявою, в якій підтримували євроінтеграційні настрої та оголосили полювання на «тітушок». 


Те ж саме зробили і фанати полтавської «Ворскли», сімферопольської «Таврії» та «Севастополя», що взагалі розриває усі уявлення про мешканців Криму. Одне з радикально налаштованих угрупувань севастопольців виступило із такою заявою: «Мы считаем, сейчас идет борьба не за ЕС, не против России или ТС, не бандеровцев с русскими, юга с западом, а война народа Украины с режимом Януковича, с бандитами, которые давая людям крохи, отбирают у них будущее... Поэтому мы решительно заявляем, что мы сделаем все, чтобы помочь своим друзьям и народу Украины победить этот бандитский режим...».

Не менш радикальною видалася заява фанатів луцької «Волині»: «Позиція ультрас Волині, щодо подій які складаються зараз в Україні є чіткою: ми проти свавілля корумпованої влади та засуджуємо дії міліції та бандоберкуту! Наші хлопці з перших днів боряться на барикадах Києва та відстоюють свободу і право на справедливу державу! Звертаємося до усіх фанатів ФК «Волинь» Луцьк і жителів Луцька та Волинської області: не піддавайтеся на спокусу заробити брудні гроші і не допускайте, щоб хтось із двіжу, або з середовища вашого спілкування виявився «тітушокою». З такими людьми будуть проводитися профілактичні бесіди, і таким людям не місце у наших рядах!».

Без гучних заяв залишилися лише уболівальники донецького «Металурга», маріупольського «Іллічівця», а також ужгородської «Говерли». Лише орендований в «Карпат» Михайло Кополовець провів на Майдані цілий тиждень, а от про дії фанатів інформації немає. Власне, тут слід зробити ремарку: фанатський рух в Ужгороді не дуже чисельний. Скажімо, під час карпатського дербі, фанів «Карпат» на гостьовому секторі збирається в рази більше, аніж фанів «Говерли» на своїх місцях.

Таким чином, в очах свідомих українців футбольні фанати, яких вважали бешкетниками та бідокурами, перетворилися на надійні загони охоронців, які готові і барикади будувати, і протистояти запроданцям та «Беркуту». І знаючи силу духу цих молодих хлопців з різних міст України, можна не сумніватися – вони підуть до кінця.

Левко Чорний

Інтерв'ю

«На Майдані постійно відчували тиск, але страху не було», – Ігор Мартин

Олег Баляш: "Розвиток рідного краю - наша відповідальність"

Мирослав Хом'як: Будуть сильними громади – буде сильною Україна

Аналітика

Бізнес на здоров’ї

Гола правда про стоматологію

МОЗ чекають зміни?

Від редактора

На порозі великих змін

Опитування


© 2013 Галицька Правда
Використання матеріалів тільки за наявністю гіперпосилання на www.galpravda.info

створення сайту