Четвер, 14 грудня

Спорт

11.04.2014 07:59

Кримський футбол: зберегти не можна знищити

версія для друку

Для того, аби сформувати статтю про перспективи кримських футбольних клубів, автору знадобилося чимало часу провести за дослідженням ситуації в різноманітних гарячих точках планети. Геополітика, як виявилося, має величезний вплив на футбол, і саме від рішень кабінетних чиновників може залежати доля «Таврії» та «Севастополя». Наразі обидва клуби перебувають у підвішеному стані – Росія манить до себе, Україна не збирається відпускати. Кримчанам доведеться вибирати між двох вогнів… 

Взагалі, позиція Росії зрозуміла. Вона, власне, не відрізняється від політичних процесів, які зараз відбуваються в Криму. Представники російської Прем’єр-ліги та члени спортивного міністерства уже пропонують низку варіантів, які дозволять двом клубам стати повноцінними членами футбольної сім’ї. От лише мало хто думає про майбутнє цих клубів. На перше місце тут виходить фінансова складова. Судіть самі: фактичний власник «Таврії» Дмитро Фірташ затриманий австрійською поліцією, відповідно, виділяти гроші на розвиток клубу зараз не може. Зокрема, генеральний директор «Таврії» Олександр Бойцан зізнався, що затримки зарплатні існують, але є надія на краще. Ну, остання теза – це традиційні слова всіх керівників клубу, а от за словами джерел «Таврії» грошей немає вже два місяці. Коли будуть – невідомо.

У «Севастополі» ситуація також невтішна. Почесний президент клубу Вадим Новінський оголошений в Криму персоною нон грата. І це при тому, що один з найбагатших українців і депутат Верховної ради, якого вибрали саме севастопольці, протягом останніх років вклав в команду не один десяток мільйонів доларів. За чутками, навіть коли «Севастополь» грав у першій лізі, зарплати гравців сягали 70 тисяч доларів за місяць. За які «шиші» тепер існуватиме клуб, сказати дуже складно. За словами президента клубу Олександра Красільнікова, тепер усе буде залежати саме від Новінського. Якщо «Севастополь» залишиться у чемпіонаті України, то фінансування продовжиться, якщо ж перейде в Росію – то доведеться шукати нового інвестора. Хоча сам Красільніков, схоже, не сумнівається в тому, що «Севастополь» гратиме таки в Росії: «Так, ми думаємо про російський чемпіонат. Севастополь – це вже російське місто. Звичайно, всі мешканці хочуть грати в чемпіонаті Росії, але й в українському чемпіонаті ми нічого поганого не бачили. Ми там грали, добивалися непоганих результатів і готові закінчити цей чемпіонат».

Троїстий союз і один в запасі 


Тепер – найголовніше. Для того, щоб «Севастополь» і «Таврія» змогли змінити чемпіонат, необхідна згода чотирьох сторін – російського футбольного союзу, федерації футболу України, УЄФА та ФІФА. Наразі міжнародні організації не дали чіткої відповіді. Зокрема, президент ФІФА Зепп Блаттер заявив, що кримські команди повинні дограти цей чемпіонат України, а далі – буде видно. Щодо УЄФА, то ця структура, за логічними припущеннями, висить на гачку в Росії, адже головним її спонсором є російська компанія «Газпром». Залишається українська федерація, яка також «темнить». Українським ЗМІ президент ФФУ Анатолій Коньков заявив: «Якщо «Таврія» та «Севастополь» залишать український чемпіонат, то не гратимуть ніде. Я спілкувався з Блаттером. Він однозначно заявив, що клуби повинні грати в Україні». Але російські медіа повідомляють зовсім іншу позицію Конькова. Під час конгресу УЄФА в Астані, президент РФС Ніколай Толстих нібито переконав свого українського колегу відпустити два клуби в Росію. За словами джерела, зараз вже точно можна сказати, що після закінчення чемпіонату «Таврія» та «Севастополь» попрощаються з українським футболом.

Більше того, головні тренери українських команд на післяматчевих прес-конференціях і так і сяк давали журналістам зрозуміти, що цьогоріч із Прем’єр-ліги ніхто не вилетить. Мовляв, уже все давним-давно вирішили. Та й свої матчі проти «Таврії» чи «Севастополя» називали останніми.

Залишається зрозуміти лише одну річ: для чого Росії аж так необхідні два кримські клуби, які, скажемо відверто, не виблискують на полі та й інфраструктурою похвалитися не можуть? Наприклад, «Севастополь» не має бази, перед матчами налаштовується в готелі, навіть не п’ятизірковому, а стадіон «Таврії» може стати красивим пам’ятником радянської епохи. Більше того, якщо глянути на бюджети клубів російської Прем’єр-ліги, то питань виникне ще більше. Наприклад, торік в «Амкара» – найбіднішого клубу РПЛ бюджет перевалював за 20 мільйонів доларів. Тоді як бюджети «Таврії» і «Севастополя» у кращому разі вдвічі менші. І не варто забувати, що обидва клуби вже залишилися чи найближчим часом можуть залишитися взагалі без фінансування.

Собака на сіні

Звичайно, з барського плеча РПЛ може заплющити очі на гроші та інфраструктуру кримських клубів і розширити чемпіонат на дві команди з надією на те, що вони боротимуться між собою за останнє і передостаннє місце. З іншого боку, їм можуть запропонувати і першу російську лігу, де вимоги менші. Питання в тому, чи влаштує такий розклад самих кримчан? Не варто забувати і про те, що і «Севастополь», і «Таврія» матимуть катастрофічні проблеми зі складом. Справа в тому, що ліміт на легіонерів не лише в нашому чемпіонаті. А за словами багатьох гравців, вони не збираються змінювати паспорт з тризубом на двоголового орла. Відповідно, виступати у російському чемпіонаті не зможуть.

Загалом же, якщо скласти разом ці факти, то можна наштовхнутися на таку думку: Росія дуже грамотно зіграла за відомим принципом «поматросил и бросил». Таким чином наш дорогий північний сусід просто-напросто планує убити кримський футбол. Самим він не потрібний, а в України заберемо – і то добре. А кримчани тим часом планують, що на півострові побачать матчі чемпіонату світу 2018 року. Вже й стадіони зібралися будувати. Наївні…

Боротьба за футбольну незалежність

Все ж будьмо оптимістами і поміркуймо, що станеться, якщо ФФУ в особі Анатолія Конькова не віддасть «Таврію» та «Севастополь» Росії. Ось тут нам і допоможуть геополітичні моменти в гарячих точках планети. Косово, Придністров’я, Абхазія, Осетія, Карабах – там не лише стріляли і стріляють, але й забивають голи.

У кожного з цих регіонів своя історія і своя війна. Але, наприклад, у Придністров’ї (Придністровська Молдавська Республіка, яка з 1990 року намагається довести право на незалежність, а також на «незалежність у складі Росії») з футболом все в порядку. Тираспольський «Шериф» є традиційним і незмінним чемпіоном Молдови, окрім цього, в молдовському чемпіонаті виступає ще низка тираспольських клубів. І нічого, живуть, навіть попри те, що збірна Придністров’я виступає лише в неофіційних турнірах. ФІФА взагалі, схоже, не здогадується про існування такої території, і поки ПМР не виходить за межі Молдови ніхто засипати їх санкціями не збирається. 
Але придністровський варіант, схоже, Криму не світить. Натомість може повторитися ситуація з Абхазією, яка з 1994 року вважає себе незалежною державою. Попри це ані ФІФА, ані УЄФА не допускають збірну до офіційних турнірів, відповідно, абхази грають лише у внутрішніх змаганнях. І поки ця територія не залагодить свій конфлікт з Грузією нічого іншого, окрім чемпіонату серед невизнаних держав, їм не світить.

Ще одна кровопролитна територія, яка завдяки російським «миротворцям» намагається отримати всесвітнє визнання (наразі її визнали Росія, Нікарагуа, Венесуела, Науру і Тувалу), – Південна Осетія. Наразі жоден клуб не може перейти в російський чемпіонат, оскільки побоюється скарги від грузинської федерації до ФІФА. Попри це керівництво країни заявляло про те, що збірна Південної Осетії буде боротися за право зіграти на Чемпіонаті Європи 2016 року, а два-три стадіони вже готують до будівництва. У кабінетах європейських футбольних чиновників над усім цим тихо сміються, а насправді ж розуміють, що в осетинців просто немає жодних шансів висунутися за межі своєї території.

А от шанси в збірної Косово вийти на справжній міжнародний рівень таки є. Ця балканська територія вже понад 20 років намагається вийти зі складу Сербії, пройшла через війну і миротворчі місії, уже кілька разів просили ФІФА право зіграти на світовому форумі. Поки що такого дозволу косовари не отримали, але мріяти про мундіаль не припиняють. Та воно й не дивно, адже родом з Косово є чимало знаменитих футболістів – Мехмеді, Янузай, Цана, Бейрамі тощо. Але знайти порозуміння і добитися незалежності буде дуже складно, зважаючи на те, що партнер Сербії – Росія – не визнає незалежності Косово. Взагалі, цікаво те, що практично вся Європа її визнала. Справа за кількома державами – Іспанією, Україною, Румунією, Словаччиною, Білоруссю та Грецією. Але певні кроки до визнання футбольного вже робляться. Нещодавно ФІФА дозволила клубам та молодіжній збірній проводити товариські матчі із іншими асоційованими членами ФІФА. За словами представників косовського футболу, невдовзі вони таки отримають дозвіл і стануть повноцінним членом європейської та світової сім’ї.

Левко ЧОРНИЙ


Інтерв'ю

«На Майдані постійно відчували тиск, але страху не було», – Ігор Мартин

Олег Баляш: "Розвиток рідного краю - наша відповідальність"

Мирослав Хом'як: Будуть сильними громади – буде сильною Україна

Аналітика

Бізнес на здоров’ї

Гола правда про стоматологію

МОЗ чекають зміни?

Від редактора

На порозі великих змін

Опитування


© 2013 Галицька Правда
Використання матеріалів тільки за наявністю гіперпосилання на www.galpravda.info

створення сайту