Неділя, 20 серпня

Спорт

25.04.2014 07:00

Фанат. Туди і назад

версія для друку

Невигадана, страшна і небезпечна подорож львів’ян до Криму  


Нещодавно на екрани кінотеатрів вийшов черговий фільм франшизи про відважного хобіта, який вирушив за тридев’ять земель, а шлях його пролягав через території усяких потвор на штиб гоблінів та орків. До чогось схожого готувалися і фанати львівських «Карпат», адже їхня улюблена команда завдяки недолугому календарю Прем’єр-ліги мала грати проти сімферопольської «Таврії» на сам Великдень. 

Зрозуміло, що після усіх подій, які відбулися на півострові, їхати туди не було бажання ні в кого – ані в футболістів, ані в фанатів. Але і одних, і інших залізним кулаком тримав обов’язок. Тому не було іншого виходу, аніж збиратися в далеку дорогу.

Вам тут не раді!

Фанати – такі ж люди, як і ми з вами, але у них є свої правила і закони. Найвищим досягненням фаната вважається «золотий сезон» – тобто відвідини усіх матчів команди протягом чемпіонату, зокрема і виїзних. Як правило, золоті фанати – це молоді хлопці і дівчата, студенти, не обтяжені сімейними клопотами та сесійними талонами. Щороку їхня кількість різниться, у середньому побувати на усіх матчах вдається п’ятьом уболівальникам. Після виконання усіх «місій» на фаната чекає «респект і уважуха», пам’ятні подарунки від клубу та своїх друзів.

Відразу варто зазначити, що фанатам «Карпат» раді далеко не в кожному місті України. Як не дивно, але найбільше їх остерігаються в Ужгороді та Луцьку, адже туди їде величезна кількість уболівальників. Раніше бувало, що від набігів львів’ян страждали тамтешні кафе та магазини, але тепер ситуація стабілізувалася, і фанати вгамувалися. Не дуже привітно зустрічають галичан і у східних регіонах. Ну, це вже зрозуміло, адже приїжджають «бандерівці» зі своїми червоно-чорними прапорами і кричать щось про Бандеру і Шухевича. 

Торік восени львів’яни буквально билися із «беркутівцями» у Харкові, які намагалися зняти з їхнього сектору червоно-чорний прапор. А тільки-но фанати починають співати гімн України, донеччани, луганчани, одесити тут же масово свистять. Словом, усе українське на сході сприймалося як чуже, а події на Майдані ще більше підбурили «ісконно русскіє зємлі». Але все це не стосувалося, власне, фанатів «Шахтаря», «Металіста», «Зорі», «Чорноморця» тощо – усі вони виступили з резолюціями про захист Майдану та боротьбу проти окупантів. Найцікавіше те, що до загальноукраїнського руху приєдналися також фанати «Таврії» та «Севастополя»: перші взагалі відмовилися підтримувати команду в період окупації, а другі перейшли в опозицію до інших фан-угрупувань, які підтримувати російську інтервенцію…


План «Б»

Фанати «Карпат» стали не першими, хто вирушив на територію окупованого Криму підтримувати свою команду. До них скандальний вояж мали фанати «Дніпра», які вирушили до Сімферополя, але на трибуни потрапили далеко не всі. «Зелені чоловічки» прийняли ультрас на підході до стадіону, повели до відділку, де допитували представників «Правого сектору» (так охрестили фанатів «Дніпра»), і намагалися дізнатися, де розташовані конспіративні квартири цієї організації у Криму.

Міліція і раніше ставилася до фанатської субкультури з відвертою огидою, а знаком доброго тону вважалося вперіщити кілька разів молодику дубцем по нирках. Можна собі лише уявити, через що довелося пройти хлопцям, де з ними спілкувалися вже не товстуни-міліціянти, а військові в одязі традиційного забарвлення і з новими автоматами.


«Ми готові до того, що отримаємо по голові», – так говорили львівські хлопці у п’ятницю зранку, коли гуртувалися до мандрівки в Крим. «Батьки, звичайно, не раді, але вони повинні нас зрозуміти, ми маємо підтримати нашу команду на окупованій території», – каже один з восьми фанатів «Карпат». Чому лише восьми? На колегіальній фанатській нараді було вирішено, що до Криму вирушать лише ті, хто ще не пропустив жодного виїзного матчу, тобто ультрас, які йдуть на «золото». Іншим було рекомендовано не їхати до Сімферополя з міркувань безпеки. Але такі знайшлися, а, відповідно, знайшлися і пригоди на їхні голови. 

Але до, скажімо так, неофіційної групи, ми ще повернемося. А наразі прослідуємо за вісьмома хлопцями, які поїхали на мікроавтобусі за карпатівською колоною – зважаючи на те, що повітряний простір в Криму перекритий, «Карпатам» довелося їхати туди автобусом. На «кордоні» автобуси з футболістами пройшли всі перевірки і були пропущені далі, а от фанатам не пощастило. Ті, хто називає себе самообороною Криму, а насправді є громадянами сусідньої держави або її сателітів, у грубій формі розвернули мікроавтобус і сказали, що дорога до Криму закрита. Фанати, ймовірно, готувалися до такого розвитку подій, тому особливо не здивувалися і, заспівавши на прощання популярну в останній час пісеньку «Путін – ху…ло», поїхали готуватися до запасного варіанту. Не для того вони подолали тисячу кілометрів…


Бидляцька мова, кажете?  

Як і буремні часи УПА, група вирішила розділитися, аби не привертати до себе уваги. Хтось пішов на потяг, хтось спробував дістатися до Криму автомобілем, хтось більше не спокушав долю. У Джанкої одного з фанатів просто стягли з вагона потяга. Повели до відділку, де провели «профілактичну» бесіду з погрозами. Стало ясно, що на футбол він вже не потрапить. Іншому хлопцеві таки вдалося прорвати кордони, але і на нього чекали неприємності.

«На вулиці я розмовляв українською мовою. До мене підійшов якийсь чоловік, схопив за горло і з великою кількістю нецензурної лексики сказав: «Ти що, будеш бидляцькою мовою тут розмовляти? Ти взагалі знаєш, на території якої країни ти перебуваєш?». Я сказав, що в Україні. Після цього мене закинули у відділення міліції, почали випитувати про місця перебування «Правого сектору» у Сімферополі. Сказали, що я з СБУ. Били і погрожували, що порвуть мій паспорт, сказали, що я з Криму вже ніколи не виїду. Коли зрозуміли, що користі з мене мало, – відпустили». 

На сектор для гостьових фанатів потрапило і кілька дівчат, загорнутих у синьо-жовті прапори. Одна з них – красуня-білявка – мала великий синець під лівим оком. Жодна косметика не в змозі його приховати, як не намагайся. За день до матчу дівчина була в Алушті і також мала необережність говорити українською мовою. «Коли я гуляла по Алушті, то спілкувалася по телефону українською мовою. Це почув хтось із перехожих. До мене підійшли троє чоловіків у камуфляжній формі, спитали звідки я. Я сказала, що зі Львова. Вони тоді почали питати, чому я розмовляю українською і взагалі, чи знаю, на території якої держави я зараз перебуваю. Я сказала, що в Україні, і українська – моя рідна мова. Тоді вони почали мене шарпати та випадково вдарили в обличчя. Після цього вони пішли».


Вийти сухим із Криму 

Коли закінчився матч, четверо фанатів звернулися до команди з проханням забрати їх до автобуса і вивезти за межі Криму. Цілком логічно, адже якби вони поверталися самотужки, на російському блок-пості могли виникнути б чергові питання і клопоти. Звичайно, команда узяла фанів до себе, нагодувала і дала харчів на дорогу, адже хлопці не планували повертатися до Львова – у середу «Карпати» мали грати черговий виїзний матч проти луганської «Зорі».


Коли автобус переїхав протоку Чонгар, довелося зупинятися для чергової перевірки документів. Зважаючи на те, що четверо фанатів вийшли разом з футболістами, «прикордонники» в масках і кавказьким акцентом до них не чіплялися. Варто зауважити, що екіпірування в цих хлопців дуже якісне, нове, без розпізнавальних знаків. У магазині такого точно не купиш. Так само, як і новеньких автоматів Калашникова, БТРів, військових наметів тощо. Вже навіть несмішно слухати нісенітниці російського керівництва, яке вперто заявляє, що російських військових у Криму немає. Ще нехай скажуть, що в Криму немає п’яних російських військових – двоє охоронців кордону ледь на ногах стояли…

Як би там не було, четверо фанатів благополучно дісталися до Мелітополя, звідки вирушили на Луганськ – не менш буремний регіон, де посеред міста видніються барикади із російськими прапорами. Тож золотий сезон, хоч і не для всіх, але ще триває…

Левко Чорний

   

Інтерв'ю

«На Майдані постійно відчували тиск, але страху не було», – Ігор Мартин

Олег Баляш: "Розвиток рідного краю - наша відповідальність"

Мирослав Хом'як: Будуть сильними громади – буде сильною Україна

Аналітика

Бізнес на здоров’ї

Гола правда про стоматологію

МОЗ чекають зміни?

Від редактора

На порозі великих змін

Опитування


© 2013 Галицька Правда
Використання матеріалів тільки за наявністю гіперпосилання на www.galpravda.info

створення сайту