Субота, 19 серпня

Суспільство

28.03.2014 07:47

Кримські татари: «В Криму нас називають зрадниками»

версія для друку

Цього тижня Меджліс призначив координатора для кримськотатарських біженців на Львівщину. Явище, яке мало мати тимчасовий характер, набирає масштабів. До зубів озброєні російські військовики, озлоблена проросійська самооборона, незрозумілі кубанські козаки підштовхують масу татарських родин до втечі світ заочі. 

Алі Мухаммед Бакаєв, за фахом стоматолог, прибув на Галичину з сім’єю. У Сімферополі у нього був приватний стоматологічний кабінет – довелось покинути. Приглядати за домом залишив стареньких батьків, які обоє пережили сталінську депортацію і не переживуть трагедію ще раз. Каже, мама завжди плаче, коли телефонує, бо бачити покинутий порожній дім сина надзвичайно боляче. Сім’ю Бакаєвих приймає львівська родина, яка мешкає у приватному будинку за містом. Алі зараз координує роботу з прилаштування, надання допомоги, забезпечення соціальних потреб та біженців татар на Львівщині.

Він – один з небагатьох гостей, який спілкується з журналістами. Більшість просто бояться репресій з боку проросійських сил. Хоча Алі розмовляє російською, проте любить і розуміє українську мову, каже, що неодмінно її вивчить. А ще каже, що дружба між татарами та українцями склалася історично та є міцною. У нашої розмови було два лейтмотиви – вдячність та невизначеність. Перший – вдячність Львову та львів’янам за теплий прийом, за розуміння їхньої ситуації (Львівська та Івано-Франківська області, а ще Київ та Вінниця є найпопулярнішими місцями, куди виїжджають татари). Другий – невизначеність, що робити далі.

Страшна доля кримськотатарського народу

«Наші проблеми почалися з 1783-го року, коли відбулася анексія Криму від Османської імперії, – починає гість розмову здалеку. – 18 травня 1944-го Сталін почав депортацію нашого народу з його етнічних земель. У цьому році маємо 70-річний чорний ювілей. За півстоліття у вигнанні 60–70 % нашого народу вимерло. Зараз нас 400–450 тисяч татар. Моя мама народилася 20 травня 1944-го року – в поїзді, в казахських степах. Пуповину перегризли, не було води, аби помити новонародене дитя, по її тільцю почали стрибати блощиці. Її старші брати їх душили… Молоко у її матері скоро зникло, вже в два місяці моя мама їла хліб. Досі у неї такий острах – вдома повинен бути хліб, навіть якщо надворі північ, треба йти в цілодобовий магазин по хліб... Батькові на час виселення було 4 роки, він походить з дворянського роду, у нас є фамільне дерево, герб. Батько досі пам’ятає те місце, звідки його родину депортовували, пам’ятає сад, криницю на обійсті». На запитання, яка ж ситуація в Криму зараз з безпекою та економікою, Алі Мухаммед дає невтішні відповіді.

Вдома небезпечно

«Ми почуваємось зараз у Криму в небезпеці. Прокидаєшся зранку – під вікнами до зубів озброєні вояки, їздять БРТи. Невідомі малюють червоною фарбою на наших воротах, парканах хрести-приціли, пишуть різні образливі слова-погрози. Проросійськи налаштовані люди називають нас зрадниками, бо ми бойкотували референдум і не хотіли приєднання до Росії. Нам говорять це на вулицях, у магазинах, в тролейбусах. Ми боїмося погромів наших кварталів, боїмося мародерів. З дня на день чекаємо провокацій на релігійному ґрунті. Тому татари втікають з дому, вивозять здебільшого жінок та дітей. Залишаються старі люди і чоловіки. Чоловіки організовуються в самооборону і стоять на в’їздах в наші села, адже татари переважно мешкають компактно», – розповідає Бакаєв.

Невтішна ситуація і з фінансами. Останні соціальні виплати населення отримало на початку березня, потім казначейство заблокувало проплати зі столиці. Ситуація ускладнилася відсутністю гривневої готівки; тимчасово призупинив роботу найпопулярніший у Криму «Приватбанк», адже не знає, як працювати в таких умовах і теж не має готівки. А ще почався дефіцит з продуктами, бо блокпости не впускають машини з українськими товарами на півострів. На запитання, як виживають люди, співрозмовник відповідає: запасами. «Коли все тільки почалося, люди почали масово скуповувати продукти в супермаркетах і на складах, – каже Алі. – Моя родина, приміром, купила кілька мішків борошна, мішок рису, гречки, цукру. Ми, татари, живемо переважно в приватних будиночках, у нас є де це все тримати. А ось як виживають люди у квартирах – не знаю». На запитання, чи в середовищі кримських татар лунають заклики до активного, партизанського спротиву, гість відповідає запереченням, каже, вони за мирне врегулювання питання.

В гостях добре, та на Батьківщині краще

«Люди приходять до мене найбільше з питанням працевлаштування, студенти – з питанням освіти. Є кілька вагітних жінок – їм потрібен медичний супровід. І є прохання про соціальні виплати, адже запаси закінчилися, а до звичного життя люди так і не повернулися, – розповідає координатор про свої перші робочі дні. – Чоловіки вже підшуковують тут роботу, стають на облік у центр зайнятості, звідти дзвонять, дещо пропонують. Наскільки мені відомо, наразі ще ніхто не влаштувався на постійну роботу. Часто центри зайнятості пропонують роботу нашим жінкам, але у наших сім’ях так заведено, що жінки переважно не працюють, а займаються домашнім господарством. Місцева влада дуже допомагає з освітою дітей – навіть без усіх необхідних документів дітей влаштовують у школи і садочки. Зі студентами важче, адже потрапити у ВНЗ не так просто. Немає проблем, якщо це була філія якогось всеукраїнського вишу. Випадки влаштування студентів у київські та одеські відділення вузів уже є».

Проте залишатися тут назавжди татари не планують. «Кожен з нас, що приїжджає сюди, не знає наскільки. Ми втекли з дому, аби убезпечити свої родини, але що буде за два, три місяці, за півроку ми не знаємо, нам навіть страшно уявити. Те, що нам представляє місцева влада і місцеві мешканці, – це тимчасово, ми це розуміємо. Від керівництва країни ще не було пропозицій щодо переїздів на материкову Україну на постійне місце проживання, – каже Алі. – Проте позиція нашого народу – Крим залишається нашою батьківщиною в цілісності з Україною, і рано чи пізно ми повернемся на свою рідну землю, де наші мечеті і прах наших дідів. Ніхто, наскільки мені відомо, з нашого народу не продає свій дім, крім того, це ще й складно зараз з огляду на юридичні процедури, незрозуміло, яким законодавством керуватися».

Офіційно

За інформацією департаменту соціального захисту населення ЛОДА майже дві тисячі осіб виявили бажання приїхати на тимчасове проживання у Львівську область. Загалом, уже вдалось прилаштувати більше тисячі біженців із Криму та південно-східних областей України. Ініціативу надати житло кримчанам висловили не лише звичайні мешканці Львівської області, але й керівництво санаторіїв курортних зон: Трускавця, Моршина, Східниці, Немирова, а також підприємці, що готові надати для цієї цілі свої готельні комплекси.

Це цікаво

Кримські татари – дуже релігійний народ, за віросповіданням мусульмани. Проте в Галичині немає жодної мечеті. Тому гості з півострова проситимуть місцеву владу виділили приміщення для п’ятничних богослужінь. Серед біженців є священослужителі – імами, які й вестимуть там богослужіння.

Кримські татари планують провести у Львові покази фільму «Хайтарма”», у перекладі – «Повернення». Це перший кримськотатарський повноформатний художній фільм і перша художня картина про депортацію кримських татар. Фільм створений на основі реальних подій і розповідає про сталінську депортацію кримських татар, вчинену у травні 1944 року. Фільм знято за кошти кримськотатарського бізнесмена Ленура Іслямова на його телеканалі ATR. Вартість картини – 1,5 млн дол. Кошти, зібрані з прокату, підуть на допомогу біженцям.

Ірина ЮЗИК

Інтерв'ю

«На Майдані постійно відчували тиск, але страху не було», – Ігор Мартин

Олег Баляш: "Розвиток рідного краю - наша відповідальність"

Мирослав Хом'як: Будуть сильними громади – буде сильною Україна

Статті

Бізнес на здоров’ї

Гола правда про стоматологію

МОЗ чекають зміни?

Від редактора

На порозі великих змін

Опитування


© 2013 Галицька Правда
Використання матеріалів тільки за наявністю гіперпосилання на www.galpravda.info

створення сайту