Четвер, 18 липня

Суспільство

07.11.2013 20:38

Претензії на Пінзеля

версія для друку

Чи витіснять церковники Пінзеля з костелу кларисок?

Львівський музей Пінзеля зачаровує… Старовинний костел кларисок на площі Митній, високі стелі розписані фресками, мармурова підлога, яка відлунює кожен крок. Геніальні роботи геніального творця розкриваються у цих сакральних стінах вповні, це вам не скло і пластик сучасних виставкових залів. Покійному Борису Возницькому вдалося відкрити цей музей ще за часів Союзу. Наголосимо: музей з роботами церковного скульптора у колишньому храмі. Борис Григорович звик робити подвиги… Ми звикли цього не цінувати.

Роками існувала та й досі залишається невирішеною проблема музею – дах. У міської влади знаходяться кошти і натхнення на різні витребеньки на кшталт проведення конкурсу із благоустрою площі Арсенальної чи комплексу Бернардинського монастиря (хоча цим територіям анічогісінько не бракує навіть на думку захисників архітектурної спадщини), зате на Пінзеля грошей бракувало. Кошти виділяли частково, на них вдавалося розробити документацію і почистити дах від голубиного посліду, потім фінансування припинялося і вже за рік усе поверталося до попередього стану… Цієї проблеми так і не розв’язали, зате з’явилася нова: на приміщення музею поклала око церква.

Найбільш підходящий?!

На одній з останніх сесії міської ради депутат Андрій Мочарський висловив думку про те, щоб у церкві Непорочного зачаття (саме таку назву носить колишній костел кларисок) організувати центр медичного капеланства. «Сьогодні вже понад 30 священнослужителів несуть слово віри та надії у міських, обласних, відомчих медичних закладах міста Лева. Між тим, ще досі відсутнє централізоване місце зустрічей медичних капеланів. На думку спільноти церкви та медиків, чудовим центром медичного капеланства може стати храм Непорочного зачаття, що розташований на площі Митній». У депутатському запиті пана Мочарського доо міського голови йдеться: «Утвердження християнських цінностей в соціумі та духовна підтримка медичних працівників та пацієнтів медичних установ – наш обов’язок перед громадою». Після виступу депутата в залі почалася нетривала дискусія, хтось навіть висловив думку, що роботи скульптора можна перенести у більш «достойне» (проте не озвучене) місце.

Медичні капелани співпрацюють з управлінням охорони здоров’я міста ще з 2010 року, а свою роботу на Львівщині почали ще раніше. І за весь цей час для них так і не знайшлося місця, де б можна було влаштувати центр, скаржаться священнослужителі. За словами отця Володимира Мощича, голови Комісії у справах душпастирства охорони здоров’я Львівської архієпархії УГКЦ, вони вже більше року обговорюють цю проблему і вибирають місце для центру медичного капеланства. І якнайкраще для цього підходить музей Пінзеля!

Отець Володимир Мощич так обґрунтовує бажання церкви: «Ідея і мрія нашої церкви зробити центр медичного капеланства, яке в нас існує вже сім років. Наші капелани зараз працюють з лікарями та хворими в лікарнях, але єдиного центру, де вони могли збиратись, немає. Крім того, ми хочемо залучити до церкви людей з вадами слуху, адже вони зараз не мають свого храму. Також своє місце в цьому храмі знайшла б капела незрячих. У храмі могли б також проводитись різні заходи і для медичних працівників. А з огляду на те, що костел кларисок не діючий, то негоже, щоб в 2013 році в храмі Божому не лунали молитви. Ми хочемо продовжити співпрацю церкви та музею, як в храмі по вулиці Ужгородській 1. Там є церква у музеї. Вдалося домовитися з музейними працівниками, і зараз в храмі правиться служба та експонується колекція. Також налагодилась співпраця між парафіянами Храму Святої Євхаристії та музеєм історії релігії. У храмі на Ужгородській спочатку працівники музею з острахом поставились до ідеї співіснування церкви та музею. Люди побоювались, що можуть втратити роботу. Проте тепер все гаразд, парафія опікується храмом, зробили ремонт і ззовні, і всередині. Тож ми сподіваємось на таку ж співпрацю. Думаю, що храм тільки виграє, якщо церква допоможе в його збереженні. Ми розглядали й інші храми у Львові, але більшість з них – парафіяльні, з уже сформованою громадою та конкретним священиком».

Втратити музей – великий сором…

Від таких ідей церковників пані Лариса Возницька-Разінкова – генеральний директор Львівської національної галереї мистецтв ім. Бориса Возницького, батько якої відкрив світу Йоганна Пінзеля та зміг в нелегкий для всього сакрального радянський період відкрити музей робіт скульптора – просто в розпачі. «Костел кларисок церква просила ще у Бориса Григоровича, на що він дав чітку відповідь: «Якщо ви побудуєте в центральній частині Львова музей для Пінзеля з високими стелями, освітленням, температурним режимом, то ми не проти віддати це приміщення». Так само відповіла і я, коли до мене звернулись, – зазначила пані Лариса. – Прийшли гроші на ремонт цього приміщення, тому і церква заворушилась. Вони бачать, що почнуться ремонтні роботи, чому ж за державний кошт не відкрити церкву?». Варіанту одночасного функціонування і церкви, і музею вона не припускає. «Це для нас вже відомі історії, коли церква входила, казала, що тільки на суботу та неділю, а потім поступово займала всі дні. Це неможливо, щоб музей існував разом з чинним собором. Адже в нас свої правила: здійснюється міліцейська охорона, є відповідний режим роботи, працює сигналізація… А якщо проходитимуть богослужіння і храм буде діяти, хто відповідатиме за скульптури? А що вже говорити про такі елементарні речі, як паління свічок. Це категорично заборонено! Кіптява, яка осідає і на скульптурі, і на фресці, і на іконі, відчищається дуже важко», – розпачає пані Возницька-Разінкова.

Щодо того, що капеланство допоможе реставрувати костел, то пані Лариса переконана, що цього не станеться. «Ми зараз маємо гіркий досвід у Підгірцях. Мова про костел, що входить в архітектураний комплекс разом з замком. Спочатку там служили догналівці. Громада встановила в костелі вікна та комунікації. Коли ж нам вдалося з ними домовитись, аби вони звільнили костел, то вони забрали з собою і ті вікна, і комунанікації. Тепер там служить інша громада, греко-католицька. Ще на початку літа, коли парафія тільки переїхала у костел, нам обіцяли, що зроблять ремонт, встановлять вікна та комунікації. Проте, вже осінь, а крім вікон, нічого не зроблено, бо в них просто немає грошей. Тому я впевнена, що медичне капеланство коштів також не матиме».

Значення робіт Пінзеля важко переоцінити для усієї України, говорить директор галереї мистецтв: «Ще в 70-тих роках, коли був відкритий Олеський замок, там частково експонувалися і його роботи. Проте більша частина з них залишалися у фондосховищах. Борис Григорович хотів створити музей унікального скульптора настільки високого рівня, що схожого в той час не було ніде у світі. Зараз світ його визнав. Виставку скульптур Пінзеля у Луврі відкривав сам директор музею, що трапляється не так часто. Крім того, на неї завітали паризькі високопосадовці. У нас залишились хороші відгуки після виставки. В радянські часи, коли було важко відкрити музей сакрального мистецтва, тим паче в соборі, Борису Григоровичу це вдалося. І він, і всі працівники дуже раділи музею. Ми намагалися підтримувати температурні та вологісні режими. Крім того, скульптури дуже примхливі, час від часу їх доводилось забирати на реставрацію. Цей музей повинен існувати. Я – віруюча людина, християнка, але важливо, щоб музей Пінзеля був саме в костелі. Скульптор створював свої роботи саме для костелів. І тільки там його роботи виглядають якнайкраще. У відповідному інтер'єрі, разом з розписами. Вони, до речі, дуже цінні, адже це робота Строїнського – живописця 18 сторіччя. І все це повинно експонуватися в ансамблі. Для Львова це великий сором – втратити музей Пінзеля...».


Ірина ЮЗИК




Інтерв'ю

«На Майдані постійно відчували тиск, але страху не було», – Ігор Мартин

Олег Баляш: "Розвиток рідного краю - наша відповідальність"

Мирослав Хом'як: Будуть сильними громади – буде сильною Україна

Статті

Бізнес на здоров’ї

Гола правда про стоматологію

МОЗ чекають зміни?

Від редактора

На порозі великих змін

Опитування


© 2013 Галицька Правда
Використання матеріалів тільки за наявністю гіперпосилання на www.galpravda.info

створення сайту