Понеділок, 11 грудня

Суспільство

07.11.2013 21:18

Роми – народ без Батьківщини

версія для друку

Репортаж з найбільшого циганського табору в Європі  

Нещодавно європейські ЗМІ сколихнула новина про те, що в Парижі хочуть створити гетто для ромів. Не менш резонансною була новина про негуманну екстрадицію з Франції циганської дівчинки на ім'я Леонарда в Косово. Операцію провели в автобусі, коли 14-річна Леонарда їхала на навчання. На захист дівчинки стала французька молодь, яка вийшла на акції протесту. Коли хлопця, який став ініціатором акції, запитали, для чого вони це роблять, то він відповів: це несправедливо, і Леонарда відстане від шкільної програми.

На цю подію відреагував президент Франції. У своєму телезверненні він зазначив, що міністерство внутрішніх справ Франції розслідувало інцидент і заявило, що все відбувалося в рамках закону. Дівчина, як і вся її родина, яку депортували раніше, перебувала на французькій території нелегально. Президент заявив, що екстрадиція була здійснена в рамках закону, проте визнав, що сам спосіб проведення операції мав бути іншим. Франсуа Олланд пообіцяв, що дівчина, якщо захоче, може повернутися на навчання до Франції, але вже без родини. Загальноприйняте в суспільстві негативне ставлення до циган у Франції винятком не стало…

Роми – європейці?

Роми – група народів індійського походження, що проживає у багатьох країнах світу: в Європі, Близькому та Середньому Сході, Північній Африці, США та Латинській Америці. Мова ромів належить до індійської групи індоєвропейських мов. Ангус Фрейзер у своїй праці «Цигани» актуально зазначає, що не всі визнають за істину, що роми – це «європейський народ». Проте все-таки можна сміливо заявити, що роми мають спільні з іншими європейськими країнами індоєвропейські корені. Проте цей народ не має своєї держави, тому вважається етнічною меншиною на територіях держав, в яких проживає.

Роми є однією з найбільших етнічних меншин в Європі. За різними оцінками їхня кількість коливається від 6-ти до 12-ти мільйонів. Найбільше їх в Румунії, Угорщині, Болгарії та Італії.

В європейський країнах проводять дослідження умов життя ромського населення. За останні кілька років це питання майже не сходить зі шпальт газет, залишається у фокусі ООН та Європейської комісії. Зокрема 1 лютого 2012 року Європейська комісія оприлюднила «Декларацію, що стосується росту антиромських настроїв та дискримінації народу рома», в якій висловлене занепокоєння зростаючим рівнем ксенофобських настроїв щодо ромів.

В Україні їх називають циганами…

В Європі існує кілька назв, які застосовують до представників ромської національності: «cale» (чорні) в Іспанії, «sinti»в – у Німеччині, «manounches» – у Франції. Слово «ром» немає нічого спільного з Румунією, а дослівно означає «чоловік», «людина». А от в Україні їх називають «циганами». Хоча така назва є для них образливою. Народний артист України, директор театру «Романс», Ігор Крикунов, коли його запитали, чи можна використовувати слово «циган», він відповів: «Звісно, це нормальне слово. Я з цим клеймом прожив все життя…»

Дискримінація ромів має свою глибоку історію. Дослідники виділяють навіть кілька фактів циганського геноциду. Як приклад можна згадати ситуацію у Великій Британії. У Графстві Кент в 1966 р. біля пивбару висіла табличка: «Циганам вхід заборонено».
Траплялися і випадки, коли держави Європи намагалися різними способами допомогти ромам. Так, наприклад, в 1977 році влада Нідерландів прийняла постанову про забезпечення ромів тимчасовим, а надалі і постійним житлом.

У Словаччині, де їхня кількість є доволі значною, влада застосувала різні методи щодо врегулювання ситуації ромського питання. Були спроби залучити ромських дітей до школи, однак їхню рідну мову зі шкіл вилучали, що спричинювало мовну проблеми і вдала вдавалася до асиміляції як єдиного можливого вирішення проблеми. Польща на початку 1950-х років була одною з перших країн, яка спробувала інтегрувати кочових ромів, пропонуючи їм житло та працю. Надалі уряд вдавався до примусовї реєстрації.

Румунія і Болгарія в минулому взагалі не дуже прагнули надати ромам статус етнічних груп. Чаушеску намагався знищити їхню культуру, спровадити їх у злиденні міські гетто або холодні наметові поселення у сільській місцевості.

Болгарія провадила кампанію асиміляції, що тривала майже 30 років. Декретом від 1958-го року ромам заборонялося подорожувати, водночас наказували направляти їх на заводи і в коопертивні господарства. У школах для ромських дітей було заборонено розмовляти їхньою рідною мовою.

Як позитивний приклад можна навести Косово, де роми, які здобули освіту, стали успішними інженерами, лікарями та юристами.

Їхні роми…

Одним з найдавніших портів ромського населення сьогодні є Італія. Схвальні повідомлення звідти сприяють прибуттю дедалі більшого числа ромів.

Найбільший табір циган розташований на околицях Риму. Він не дуже відрізняється від інших менших за масштабами, але дуже нагадує гетто. Обгороджена територія, часті перевірки поліції, неможливість доїхати до столиці, адже залізничне та автобусне сполучення з Римом відрізали. Так італійці хотіли обмежити міграцію ромів до міста.

Роми, які в ньому проживають, часто не мають коштів, щоб доїхати до Риму та повернутися назад, адже добиратися потрібно вже міжміським транспортом. Оскільки табір розташований 20 км від Риму, а таку відстань долати щодня доволі важко, чимала кількість ромів приречена жити ізольовано від суспільства.

У таборі проживає близько 600 людей, переважна більшість родом з Румунії та колишньої Югославії. Окрім рідної мови, знають переважно італійську, дехто – російську та англійську. Всупереч загальній думці про те, що роми брудні та не дотримуються особистої гігієни, у таборі ми побачили зовсім протилежне. Більшість жителів були в скромному, проте чистому та охайному вбранні. Нам вдалося також поспілкуватися з одним хлопчиком 10 років, який сказав, що йому подобається вчитися і він хоче здобути хорошу професію. Було доволі приємно дивитися на дітей, які майже вільно володіють англійською мовою. Переважно це заслуга волонтерів римської благодійної Спільноти Святого Егідія, яка залучає дітей з цього табору до так званої «Школи миру». Завдяки ній діти мають мають можливіть навчатися, знайомитися з правилами особистої гігієнти та загалом вчитися жити у відкритому суспільстві.

Одна сім’я запросила нас у свій барак. Хоча виглядає він доволі охайно, важко уявити, як можна в ньому нормально жити, адже тут переважно четверо-шестеро дітей, а інколи ще й бабця та дідусь. Барак, який складається з однієї маленької кімнатки, слугує і житлом, і кухнею, в декого є пральні машинки. З побутової техніки також є холодильник, кухонна плита і мікрохвильова піч.

Самі мешканці розповіли нам, що мріють про власну невеличку квартиру, а всі зароблені кошти нагромаджують для цієї мети, а також, щоб дати дітям освіт.

Вони не крадуть дітей…

В Італії, як і в Україні, ромське населення виступає свого роду «цапом-відбувайлом», якого можна звинуватити у всіх бідах. Так, наприклад, в італійських газетах полюбляють написати, що є підозра, що роми викрали італійську дитину. На перших шпальтах газет розміщують великі фото викрадених дітей. Проте,
жодного разу ці підозри не підтвердилися.

Сьогодні питання ромів піднімають майже в кожній країні Європи, де проживає ця етнічна меншина. Воно є актуальним також і для України. Згідно з останнім переписом населення кількість осіб ромської національності, що проживають на території України, становить близько 48 тисяч осіб, натомість ромські неурядові організації подають цифру 400 тисяч. З огляду на особливості життя, визначити точну кількість ромів, що проживають в Україні, неможливо. Значна кількість не має паспортів і державної реєстрації за місцем проживання. Не завжди вони хочуть себе ідентифікувати з ромами через етнічну дискримінацію. Низка досліджень, проведених КМІС демонструє, що сьогодні ромське населення є однією з найбільш дискримінованих етнічних груп на території України.

Наші роми…

Ситуація з ромськими таборами в Україні значно гірша, ніж в Італії, адже там все-таки левову частку витрат на їхню організацію бере на себе держава. В Україні, на думку держави, ромське питання не є настільки важливим, щоб витрачати на його вирішення кошти. Більше того, торік напередодні чемпіонату з футболу Євро-2012 в Києві на Березняках влада спалила ромський табір. Як розповіли мешканці, які жили в цьому таборі, до них часто навідуються працівники міліції та вимагають грошей, якщо грошей немає, то можуть спалити намет. Як зазначає Ольга Макар, яка є членом Спільноти Святого Егідія в Києві і досліджує ромське питання, проблеми ромського населення в Україні дуже схожі на європейські. Це – житло, освіта, робота, доступ до суспільства, відсутність юридичної допомоги, ксенофобія населення щодо них. Відмінність тільки в тому, що умови проживання в Україні значно гірш,і ніж в Європі і ставлення держави не те що байдуже, але, як бачимо, зовсім негуманне. Як розповіла Оля, коли вона підходила до табору, то зустріла по дорозі працівника залізниці, який сказав: «А Ви що вважаєте циган людьми?». Приклад такого питання дуже яскраво відображає стан речей в українському суспільстві щодо ставлення до ромів.

Ромські табори виникають в Києві і довкола нього. Зазвичай в теплий період року, коли до Києва на заробітки приїздить багато ромів із Закарпаття і не тільки. Для тимчасового поселення вони вибирають дуже віддалені місця: старі промислові зони, або, як у цьому випадку старе міське звалище. У місто виходять лише до крамниці за продуктами. Лише за останні дванадцять місяців було влаштовано кілька погромів таборів. Приходять люди, які відрекомендовуються міліцією, виганяють людей з табору і спалюють палатки разом з речами і документами. Жодного разу після таких актів прояву расизму і застосування сили не було проведено розслідування. Ставлення українського населення до цієї національної меншини характеризується як прихована ксенофобія.

Петро ТКАЧИШИН





  



Інтерв'ю

«На Майдані постійно відчували тиск, але страху не було», – Ігор Мартин

Олег Баляш: "Розвиток рідного краю - наша відповідальність"

Мирослав Хом'як: Будуть сильними громади – буде сильною Україна

Статті

Бізнес на здоров’ї

Гола правда про стоматологію

МОЗ чекають зміни?

Від редактора

На порозі великих змін

Опитування


© 2013 Галицька Правда
Використання матеріалів тільки за наявністю гіперпосилання на www.galpravda.info

створення сайту