П'ятниця, 23 червня

Здоров'я

07.11.2013 20:52

Лікарі. Чи можна їм довіряти?

версія для друку

Якось так склалось, що ми, самі того не помічаючи, стали жити у світі недовіри. Десь на своєму гіркому досвіді, а десь – з чужої подачі ми засвоїли правило: нас постійно хтось хоче обманути, нажитись на нас. Недовіра ця проявляється в різних сферах життя, торкнулась вона й медицини. Чому ж люди в нас перестали довіряти лікарям? Причин багато, деякі з них надумані, деякі – правдиві. Ось тільки наслідки такої недовіри можуть бути дуже сумними.

Корупція в медицині

Саме корупція змушує пацієнта думати, що лікар дивиться на нього лише як джерело грошей. Корупція роз’їдає нашу медицину з низу до верху. Все починається ще зі вступу у медичний університет і навчання у ньому. Останнім часом на певних кафедрах спеціально створюються такі умови, за яких, не заплативши, студент просто не може скласти екзамен. Або перескладає його декілька разів. Навіть найвпертіші і найрозумніші здаються, простіше заплатити, ніж доказувати, що ти «не дурень».
Після закінчення навчального закладу потрібно знайти роботу. Спеціальностей багато і кожна ставка має свої розцінки. Напевно, в нашому місті не знайдеться жодного лікаря, який би не заплатив за своє місце роботи. А суми інколи такі, що повернути їх за рахунок заробітної плати можна хіба за років десять.

Пройшовши таку «школу», молодий спеціаліст приступає до роботи. Він хоче повернути кошти, вкладені в роботу й навчання, і заробити ще. Адже всі навколо говорять лише про заробляння грошей. У середовищі, де гроші стали своєрідним кумиром, мірилом успіху, важко чекати від лікаря благородства і праці за «ідею».

Способи заробити бувають різними. Найперше, це подяка від пацієнта. Вона може бути добровільною або «за вимогою». Пацієнти настільки вже звикли, що без грошей до лікаря йти не варто (особливо до вузького спеціаліста), що відкладають похід в лікарню на невизначений час. Доводять захворювання до стадії, коли допомогти набагато важче, а то й неможливо.

Все частіше лікарі починають називати свої ставки, особливо вузькі спеціалісти. І пацієнти вже звикли їм платити. До прикладу, майже ніхто не йде народжувати чи на операцію без грошей. Хіба що потрапляє в лікарню «швидкою». Хоча й терапевти починають називати ставки за свій прийом. Суми залежать від популярності (не завжди кваліфікації) лікаря та лікувальної установи.

Добре, якщо лікар дійсно допоміг хворому і просто одержав від нього подяку за свою кваліфіковану роботу (назвавши або не назвавши тариф). На жаль, все частіше лікарі в гонитві за заробітком починають призначати абсолютно непотрібні операції, встановлювати несправжні діагнози, назначати зайве лікування.

Другий спосіб заробити – «відкати» від фармацевтичної фірми чи аптеки. «Відкати» від фармацевтичної фірми бувають різними. Починаються вони з тендерів і договорів про закупівлі на рівні міністерства, обласного управління, головних лікарів та провізорів лікарень. Закінчуються – на рівні завідувачів відділень і простих лікарів. За рахунок фармацевтичних фірм роблять ремонти в кабінетах та відділеннях, організовують поїздки на конференції або просто отримуються гроші готівкою.

Кількість фірм, які платять за призначення того чи іншого препарату, щороку збільшується. Хоча й досі їхній відсоток не такий великий, як про це думають і говорять. Добре, коли лікар назначає саме ті препарати, які потрібні пацієнту, просто надаючи перевагу конкретній фірмі. Гірше, коли листок призначень наполовину складається з абсолютно непотрібних, а то й шкідливих ліків. Тоді може постраждати не лише гаманець пацієнта, але і його здоров’я. Це призводить до того, що пацієнти починають корегувати призначення і далеко не завжди грамотно. Внаслідок лікування не приносить користі і винним залишається лікар.

Аптеки теж платять лікарям за те, що вони направляють до них пацієнтів. Вони роздають картки на знижки або просто дають процент за покупку по рецепту з прізвищем і печаткою. Хоча така схема теперз працює все гірше. Адже пацієнти стали обізнаними в таких заробітках лікарів і часто йдуть спеціально в іншу аптеку.

Всі ці корупційні схеми існують в медицині. Хоча не можна сказати, що абсолютно всі лікарі працюють за цими. Для більшості все-таки важлива репутація і результат лікування. Адже відомо, якщо в лікаря добра репутація, то й пацієнтів у нього завжди багато. А в сучасному інформаційному просторі не важко «пробити» інформацію про того чи іншого лікаря. Тому наосліп до лікаря з конкретною проблемою сьогодні мало хто йде.

Вирішити проблему зможе лише докорінна зміна фінансування медицини (наприклад перехід на страхову медицину) та підвищення заробітної плати лікарів. Ну і, звичайно, подолання корупції у владі, що видається наразі малоймовірним.

Погана кваліфікація лікарів

Думка, що лікарі нічого не знають і вчились в інституті лише за гроші, теж побутує і вона має під собою реальні підстави. Як і в кожній професії, серед медиків є спеціалісти різного рівня. Проблема кваліфікації починається ще з навчального закладу. Туди не завжди вступають найрозумніші, а останнім часом рівень студентів значно знизився, бо медична професія почала втрачати свою популярність. Корупція серед викладачів, несправедливе оцінювання до кінця навчання відбиває бажання вчитись не в одного студента. Та й професіоналізм викладання у медичних закладах вже не той. Старше покоління йде на пенсію, а на їхні місце потрапляють далеко не найкращі, а ті, хто зумів вигідно влаштуватись.

Дуже мало хороших спеціалістів залишається наразі серед сімейних лікарів. Досі ця спеціальність залишається найменш престижною, хоча й найбільш необхідною. У медичному середовищі їх вважають свого роду невдахами. Рідко можна знайти сімейного лікаря, який з впевненістю сказав би: «Так, я задоволений своїм місцем роботи та спеціальністю». А з теперішніми реформами все більше лікарів задумуються над тим, щоб змінити свою спеціальність або піти з медицини. За таких обставин бажання вчитись і вдосконалюватись зникає (якщо було воно взагалі). Хоча серед лікарів інших спеціальностей теж немало таких, які не хочуть знати більше. Це однаково стосується і молодих лікарів, і лікарів старшого покоління.

Напевно, небажання дізнаватись щось нове є основною причиною низької кваліфікації лікаря. Адже зараз є доступ до інформації. Інтернетом вміють користуватись майже всі. Спеціальна література, підписки на журнали хоча й досить дорогі, але не настільки, щоб лікар не міг собі дозволити їх придбати. Конференції проводять доволі часто, і реєстрація на них в багатьох випадках безкоштовна. Щоправда, престижні міжнародні конференції доступні не для всіх, але це вже трохи інший рівень, без якого середньостатистичний лікар може обійтись. Курси підвищення кваліфікації проводяться регулярно, і їх оплачує установа, в якій працює лікар. Але рівень цих курсів не завжди відповідний, щороку читають одні й ті ж семінари та лекції. Та й лікарі, які не мають бажання вчитись, просто їх прогулюють.
Хоча, чи може пересічний пацієнт адекватно оцінити професійний рівень того чи іншого лікаря? Часто чуємо історії про лікарські помилки, які може спростувати навіть студент-медик. Люди переважно оцінюють компетентність лікаря за принципом «допомогло – не допомогло» або ж оцінюють не професіоналізм, а особисте ставлення. Звичайно, почувши скільком пацієнтам лікар допоміг, а скільком – ні, можна зробити певний висновок про нього. Але дані теж можуть бути не зовсім достовірними. Так з’являються лікарі модні та популярні, хоча вони не завжди є справді хорошими професіоналами.

Лікар ні за що не відповідає

Така думка побутує серед пацієнтів. Чомусь більшість вважають, що помилки лікарів ніхто не розбирає, і їм все сходить з рук. До судових процесів у нас доходить нечасто, бо самі пацієнти рідко подають позови до суду, вважаючи, що такі справи безнадійні. Та й лікарі і керівництво медичних установ намагаються зробити все, щоб таких позовів не було. Адже це пляма на репутації не лише лікаря, а й медичного закладу, яка нікому не потрібна. Але внутрішні розбори лікарських помилок відбуваються постійно. Наприклад, смерть дитини чи породіллі може обійтись лікарю відстороненням від роботи або й втратою диплому. Та чи адекватне це покарання? Особливо, коли трагедія трапилась власне з вини лікаря. Щоправда, цю провину ще треба ще довести, а це зробити не так вже й легко… Але не слід забувати, що лікарі теж люди, а не роботи. Вони несуть не лише адміністративну, але й моральну відповідальність за кожного пацієнта. Та це вже інша тема…

Повернемось до питання внутрішніх розборів. Вони рідко стають доступними загалу. Та все ж інколи проблема тої чи іншої лікарської помилки чи недбалості потрапляє на шпальти газет. Інформація не завжди є достовірною, і не завжди її грамотно коментують спеціалісти. Вже не говорячи, якою перекрученою вона може поширюватися між населенням. Звідси й народжуються легенди про «звірства» лікарів. Журналісти звинувачують лікарів, лікарі – журналістів. А щоб таке не траплялося, варто нашій медицині стати більш відкритою у цих питаннях.

Підсумуємо

Отже, причин, щоб недовіряти лікарю, зібралось ніби достатньо. Слід пам’ятати, не всі лікарі працюють саме так: вимагають гроші, спеціально встановлюють неправильні діагнози чи не бажають підвищувати свій професійний рівень. Таких лікарів, можливо, навіть не половина (все ж важко озвучувати якісь цифри, бо ж ніхто досліджень не проводив). Але й та частина, яка працює так, як описано у статті, здатна підірвати і престиж, і повагу до медичної професії.

Який же вихід у пацієнта? Тільки один – шукати «свого» лікаря, такого, якому справді будете довіряти. Коли ви не впевнені у правильності діагнозу чи призначеному лікуванні, проконсультуєтесь з іншим спеціалістом, а можливо, з двома чи трьома. У жодному разі не займайтесь самолікуванням чи самостійною корекцією призначення, бо це може призвести до непередбачуваних наслідків. І тим паче не йдіть до тих, хто називає себе цілителями і обіцяє позбавити від всіх хвороб якимось новомодним способом. Адже вони майже завжди є шарлатанами з мінімальною кількістю медичних знань і вже точно ні за що відповідальності не несуть.

Софія ВОЙТАНОВИЧ


Інтерв'ю

«На Майдані постійно відчували тиск, але страху не було», – Ігор Мартин

Олег Баляш: "Розвиток рідного краю - наша відповідальність"

Мирослав Хом'як: Будуть сильними громади – буде сильною Україна

Аналітика

Бізнес на здоров’ї

Гола правда про стоматологію

МОЗ чекають зміни?

Від редактора

На порозі великих змін

Опитування


© 2013 Галицька Правда
Використання матеріалів тільки за наявністю гіперпосилання на www.galpravda.info

створення сайту